середа, 8 лютого 2017 р.

Ліфт на ешефот

Той фільм якимсь дивним чином став провісником великих змін в моєму житті. То був якраз квітень 2014 року.
Фільм, звичайно, нічим таким непримітний. Тобто, ні, неправильно. Правильніше сказати, ці зміни сталися не через фільм, і фільм ніяк на мене не вплинув. Просто так сталося, що я дивився його саме в цей великий час змін, і мені горіло серце. Так, як потім воно мені горіло півроку.. Мені хотілося його дивитися ще, а потім від того вогню серця я заснув.


Це класичний нуар. Він би напевно не був таким відомим і вражаючим, якби не музика Майлза Девіса, написана спеціально для цього фільму. Гарний є мотив жінки, яка намагається врятувати свого коханого. І взагалі-то фільм гарний, хоч і нуар.



Гарний фільм, але то напевно таке співпадіння. Бо ті зміни, які сталися передусім через Революцію, якою я цілковито жив і по якій мені захотілося революції внутрішньої. І після довгої зими вегетації мені захотілося весни Життя. Це мене в підсумку й повернуло знову до Львова, а відтак на СДМ.

P. S. Думаю, на вулицях Львова вдався би гарний нуар. На тих вулицях, поблизу яких я раніше жив, особливо. Уявляю собі таку Жанну Моро на площі Григоренка під повним місяцем чи під теплою зливою. Такою теплою, якою вона зазвичай буває в Парижі. Там йдуть тільки теплі дощі..)

Немає коментарів:

Дописати коментар