*

Сьогодні Богдан нам з Іваном - двом неукам в медицині і байдужим до лікарських справ - розповідав про мелатонін. І тепер я не знаю, чи це він у мені почав виділятися, чи в мене низький артеаріальний тиск. Але хочеться спати. Якась загальна млявість і втома. Але ж творчість не знає відпочинку.. Хіба ми не знаємо з вами того, що фраза "Аврора - подруга муз", - це далеко не завжди правда. І що насичений словами і подіями день приносить куди більші плоди, ніж бадьорий і сповнений очікувань світанок..

*

Прекрасний Майлз Девіс релаксує після дня важкого перекладу
допиваю ice tea, який з якоїсь радості придбав Богдан, який сам десь досі вештається людними провулками даунтауну Києва.
Цей короткий тиждень поза практикою, який я вирішив провести у столиці, присвятивши його роботі, уже переполовинився
Здається, скільки всього треба встигнути зробити, коли тебе не сковує режим і дисципліна,
а потім виявляєш, що воно не таке вже й потрібне до роблення
і без всього можна обійтися.
Ніщо не варте метушні. Адже "Ніщо на цьому світі не здатне зробити тебе нещасним. Ніщо на цьому світі не здатне зробити тебе шасливим".

*

Як виглядають для мене перші дні життя в семінарії?
Життя в семінарії - це як пластовий табір, який триває шість років. Девіз "Ora et labora" - "Молитва і праця" надає цьому "пластовому" табору духовно сенсу. Якість вишколу залежить від проводу. Якщо провід вміє витиснути з братчиків найбільший максимум, вони здобудуться стати справжніми чоловіками і добрими священиками.
Табір, звісно, має алярми і змаги. Життя в семінарії більш зрівноважене. Але ключове слово - дисципліна - поєднює ці дві речі. Дисципліна, що вишколює протягом 6 років, дуже відрізняється від тієї, яка виструнчує всього протягом 2 тижнів. Напруга, яка триває 2 тижні, хоч може і вища, та не така тривала, як у житті за семінарійним уставом.
Тут також має значення кожна хвилина. Кожна вільна хвилина на ціну золота. Важка фізична праця трохи компенсує навантаження різноманітних занять, які пропонує пластовий табір. Субординація, звичайно ж, різниться. Якщо теоретично будь-хто може стати комендантом, бунчужним, гуртковим, то, звісно, церковна ієрархія значно складніша і консервативніша. Духовний послух дуже відрізняється від послуху пластовій старшині. Те, що поєднює семінарійне життя і пластовий табір - це відповідальність за непослух або недбальство.
Усі ці заходи, що не завжди мають тільки педагогічний характер - інколи семінарії дійсно потрібна допомога у будівництві, наведенні порядку та впорядкуванні території - спрямовані на те, щоби подолати лінивство. Лінивство духу, що виливається у фізичне лінивство. Лінивство духу, що вкорінюєтся значно глибше, ніж просто неохота робити якусь конкретну роботу. Духовне лінивство, яке блокує Божу благодать, що може перемінювати людину.

*

Багато думок в мені нині роїлося. Декотрі були маленькі і безперспективні. Інші - ледачі. А були такі, що здавалися малими і вичерпними, але могли перерости в великий допис..
Вечір. І думок усіх не стало. Вивітрилися разом із денною втомою.
Можливо, вони перелетіли з моєї голови через всюдисющий космос у чиюсь голову деінде. А може вони причаїлися, щоби вернутися опісля з великою силою.
Якщо вони вартують хоч шеляга, то я їх ловитиму як цінних метеликів.
Насправді усе це лише повторення. Можливо, самого себе. Можливо, когось іншого. Можливо, несвідоме. Та якби ми люди були тут і зараз довершені, то не потребували повторення.
Можливо, тому що ми недосконалі, багато речей в цьому повторюють інші речі.
А час існує для того, щоби вдосконалюватися.
Для чого прес часу? Щоби вдосконалюватися! Коли ви втрачаєте на марне час, то не втрачаєте просто якісь там гроші, ви втрачає відведені вам секунди, хвилини, дні і роки на те, щоби ставати досконалішим..
Може, це все так. А може треба краще над тим помізкувати..
Із одного речення у мене знов народився допис :)