*

Зеніт травня, дивуєшся, як весна ще запізнюється. Дерева ще не в повні. Кольори ще такі молодо-зелені, природа так бариться, упадає знову в минуле, заграє із зимою. Все це так не по-сучасному.

Вона не вкладається у наші графіки, не виконує план, порвала усі дедлайни.

Ми б не дивилися просто так, якби могли щось змінити, не стояли, склавши руки, ми би обов'язково їй допомогли, якщо не можемо її звільнити з роботи. Адже наш життєвий ритм вимагає чіткого виконання, головне - вчасного виконання.

Яка була би з нас користь, як би ми робили так, як цьогорічна весна. Ні, ми наділені відповідальністю, наша професійна компетентність цього б не дозволила.

Здається ота сама всемогутня природа мала би розуміти дорогоцінність часу, але поводиться так, ніби того часу у неї - вічність