*

Старий тролейбус визвучується на морозі. Переплетиними дротами прямуючи на свою перерву, минаючи щасливі передноворічні оселі, доїжджаючи до свого депо.
Може завтра по лютій хуртовині мороз візьметься за свої білі вітражі і тій пані не доведеться малювати на вікні химерні візерунки.
Може настав час підводити підсумки року, а може ця справа ще зажде. Одним маленьким поглядом змірявши його, дивуєшся, у яких муках він народжувався і як чарівно він закінчується..

*

В гарячу літню пору
Коли день розпадеться надвоє...

Філософська засада скорочитання

Написаний текст - це вже готова інформація. Написаний текст - це завжди постфактум. Свідчення того, що вже сталося. Це не активний потік якоїсь дії, незавершений процес. Це просто інформація, яку можна зчитати.
Те, що сталося, досяжне для нашого сприйняття. Питання тільки у швидкості. Як швидко ми здатні зчитати.
* * *
Якщо думати навпаки. Читання - це окремий процес. Якщо інформація - це постфактум, то наше читання, або ж наше сприйняття - це активний потік дії, незавершений процес, який не можна передбачити.

Проблема скорочитання не в написаному, а в нашому сприйнятті написаного.

*

Бог так наблизився!
Можливо, то йде Його Різдво. А може то Він зі своїм словом й сам прийшов.
Койне - то була часто звичайна простацька балачка. Як у Євангелії від Марка. Апостол і євангелист, виточений у мармурі в базиліках імператорського Рима, осідку верховного понтифіка, митрофорного, увінчаний у полотнах, пише історію Бога на Землі мовою, як тернопільська школярка пише своїй подрузі, з помилками, типу "Шо робеш", "Їду в сило!"; і якщо Євангеліє - ключ до життя, дорога і правда, універсальна формула - зіткане з такого немудрящого полотна, відчуваєш, як Бог є близько.

*

Найдовша ніч року найлегше переноситься у рідному часовому поясі

*

Ми перенасичені вже нею - інформацією.
Потрібною, непотрібною.. Вимикай непотрібну.
Потрібна інформація - тебе люблять.
Нам катастрофічно бракує часу.
Усе - витрачений намарно час.
Про який час ти ніколи не скажеш, що він пройшов марно?
Мабуть, про той, який приносив тобі радість.
Якщо радість була повна і справжня, тебе вже не гнітить, що той час не був зужитий для якоїсь чергової химерної мети.

Камарад і браха

Я ще не зовсім зібрався, думаю, що потрібно взяти у дорогу додому, у довгу дорогу до кордону і звідти рідними лісами і полями до домівки батьків,
а на серці ще лишається те приємне відчуття..
"Любов - це те, що можна покласти в руку..."
Ми молилися руженець, підійшов Мартін серед молитви, попрощався і простився, побажав веселих свят, пішов з братами і отцем-спірітуалом проводжати навчальний семестр, ми з Йожкою продовжили молитися.
Тоді я пожалівся йому на погане здоров'я останнім часом, незрозумілі симптоми, він попросив мене триматися. Тоді ми також стали прощатися, але тут він сказав: "Чекай, хочесь якийсь дарек від мене?"
"Ні, не треба, який дарек..";
"Маленький дарек";
"Найкращий дарек - це, якщо ти молитимешся за мене, а я за тебе".
Але все ж дарек він мені приготував. А позаяк нічого особливого під руками не було, він просто витягнув чистий листок і став писати побажання, витягнув з якоїсь своєї шухляди фото, де він зі своїм рідним брахою - Лукашем, загорнув у конверт.
"Це тобі від мене і від мого брата".
"Щасливих свят"
"Щасливого Різдва!"

*

Глибокий смуток, відчуття відкиненості і непотрібності, чи розчарування у черговій ілюзії. Для мене символом цього була завжди ця пісня - остання інстанція смутку - тобто, повна байдужість і безнадія.
Меланхолія золотавого чаю у склянці
з присмаком міцного терпкого і синього холоду приреченості
Просто змалювання навколишнього світу збайдужілого до всього і згаслого від втоми безпорадності поета набором слів, який немає жодного сенсу.

Чи може все ж колись щось торкнеться струни серця його?
.. Хіба, щоби поцілувати гордо, ніжно, але вже навіки..