*

Мій пасокон тепер почав особливо часто глючити. Якщо на коліні. Він може зненацька різько відключитися. І тоді стає дуже сумно. Отак раптово, нагло, отак без попередження.. Гасне, а з ним і той увесь віртуальний світ, у який занурюєшся з головою. Може, якщо би він вимикався якось повільно, не було би це так разюче неприродньо

*

Фільм "Щоденник пам'яті" нас наштовхує на думку, що кожна історія насправді про нас. І головні персонажі - це ми самі, або ж альтернативні ми, яких ми можемо, наприклад, осуджувати, чи захоплюючись, засмучуватися своєю неспроможність до них дотягнутися. Кожна історія може бути шансом для нас ще раз згадати, хто ми є насправді.Незалежно від того, чи ми з нею пов'язані.
І, зрештою, з перспективи майбутнього бурхливі молодечі переживання і пристрасті здаються якоюсь далекою казкою, що сталася вже не з нами, а з якимись затятими молодими людьми

*

Коли ніч сповільнить рух вітру, загоюватимуться його рани, по них залишатиметься туга, яку ніщо не може втамувати. Лише безкорислива і досконала любов Отця..

*

На світі є десятки тисяч всіляких фільмів і серіалів, а ти всерівно завжди переглядаєш ті, які ти бачив тридцятки раз..

*

Слухаю, не наслухаюся.. Сидить мені в голові цілий день і мимоволі наспівується..

*

А всі казки такі типові...
Різні сюжети зрештою можна звести до якогось типу. Може й історію життя також можна звести до типу А904Ф, чи щось таке. Просто у когось довша зав'язка, у когось декілька кульмінацій, рекурсивна фабула чи відсутня розв'язка.

*

Ютуб мені багато дав. Маю на увазі, передусім технічно. Щось потрібно взнати - я у першу чергу шукаю про це відео в ютубі. Дивлячись це відео, я можу виділити 5 відсотків своєї уваги на якусь механічну - машинну роботу. Всерівно усі відео мають певний відсоток - есеншиал, а решта - це пробіли, заголовки, передні слова чи міжрядкові інтервали...

*

Карантин.. Намагаюся нарешті подужати трилогію "Хрещений батько.." Хух, дякую функції "Зображення в зображенні"..