Народна шкільна гумористична пісенька, широко поширена по всій Галичині в позаминулім віці. У 1910 році її записав академік М. Возняк.
Казав мені бакаляр промовити: аз, аз,
А як же я не вимовив, він по пиці: раз, раз.
Крикнув же він удруге: ану, кажи, буки,
Ой, я ще ж бо я не вимовив - попав в його руки.
Крикнув далі в третій раз, щоб вимовив віде,
А вже ж його права рука по чуприні їде.
Ой, як сказав учетверте: вимовляй живіте,
Ну-те ж хлопці, його на лавку кладіте.
І просився я, і молився я, а ще більше злякався,
Бо задали таку хлосту, що й світа зцурався.
