Що ж до праці — людина навіть в стані своєї первісної безгрішності не була створена для бездіяльності. Потім же те, що чинила ця людина, чинила вона вільно і для розваги душі,— змінилося як тягар для неї за гріх не без втоми і прикрощів, як конечність, згідно з цим зарядженням Божим: «Проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого» (Бут. З, 17.). Очевидно, не бракуватиме ніколи землі болю, бо гіркі, тверді, важкі є злочинні наслідки гріха, які, хочемо цього чи не хочемо, супроводжують людину аж до гробу. Терпіти і переживати труднощі — спадщина людини, і що б ми не робили і як не намагалися, немає ані сили, ані способу, що могли б усунути терпіння зі світу. Ті ж, що обіцяють, що зможуть це зробити і обіцяють для нещасних людей життя без терпінь і праці, тільки мир і приємності, обманюють народ і ведуть його на дорогу значно більших терпінь, як ці, що є. Значно краще дивитися на справи людські, якими,вони є насправді, і, водночас, шукати деінде, як ми вже казали, розв'язки для лих.
Енцикліка Rerum Novarum
