*

 У мене намітилося кілька цікавих мовних тем для блогу.

Але позаяк це справді цікаві теми, подумую, як би почати створювати відеоблог.

P. S. Може, почну блог, коли виросте борода

Геометрія споруд

Чи траплялося вам, що заходите в якусь будівлю і важко зорієнтуватися, куди йти. Навіть, якщо заходите не вперше і не вдруге. Так було в мене в головному корпусі ЛНУ. Якась така заплутана архітектура, здавалося б струнка геометрія внутрішньої побудови, але все таке однакове, що знайти правильний коридор спочатку видавалося важко.

Монастир змартвихвстанцов у Кракові уже не мав такої стрункої геометрії побудови, і тому ще більше заплутував. Такий постмодерністичний хаос, багато ірраціонального, безсенсового, якісь нависали химери, створювали зайві тіні. 

З дитинства пригадується багато споруд, які вони робили сильні вражіння, геометрія їхніх фоє, коридорів, дверей, вікон, інших елементів інтер'єру..

*

 Швидко прибігти написати, поки не втекла думка.. Хтозна, чи щось таке свіже, але суворе, як сьогоднішній погожий день, прийде до мене...

* * *

Згадалися походи з спортивного центру ЛНУ через Личаківський цвинтар додому, згадалися львівські вечори, спокійні, тихі. Десь з глибшого центру відлунювався джаз.

Надгробки, гробівці, тінисті алеї вже не снились як колись в дитинстві, до ранку з парку Франка прилітало чисте повітря. Засиналося під монотонні звуки проїжджання машин по бруківці. Туристичний Львів тоді тільки починався, зате поетичний, о поетичний Львів буяв, був у зеніті свого розквіту. Не було ще копалень і мазохів, але були читання, книжкові форуми, поетичні вечори, а ще - поети.

О, перші місяці львівського життя, коли море було по коліна.