*

Він молився з нами.
Прикутий до стільця. Його кидало зі сторони в сторону, він голосно скрикував. Поки ми співали Ісусову молитву. Бо він не може ні говорити, ні співати.
Але в нього є душа, така людська душа, яка вміщає цілий Всесвіт. Як і у кожного з нас, але інша. Так як і в кожного з нас - інша.
Він молився з нами, бо над нами був Святий Дух. І його душа це чула.
І молилася з нами.
Він був щасливий. Може нам здатися, як може бути щаслива людина із "таким хрестом"? Якщо ми так подумали, то напевно не розуміємо, що таке справжнє щастя.
А може він був щасливіший за всіх інших присутніх в тій каплиці.