вівторок, 1 грудня 2015 р.
Чому колискові пісні - то так привабливо?
Бо в колискових піснях криється той еталон жіночою ніжності, який має кожна мама.
суботу, 28 листопада 2015 р.
Perl...
:)
Тільки вчуся..)
Це не перший мій скрипт. Це вже третій. Насправді - це напіватоматика, а не автоматика, як мусить бути...
Але потихеньку вчуся. Тепер, коли мене в комітеті СДМ чомусь називають "IT-guy", то мушу тримати марку)
P. S. Ті, хто знає Perl, будь ласка, дуже з мене не смійтеся:)
## Мовний склад населення України, перетворення в таблиці
#/usr/bin/perl
my $filename = 'demoinput.txt';
open(my $fh, $filename);
my $row = <$fh>;
$nazva = 0;
# my $filename1 = 'demoinput1.txt';
# open(my $fh1, $filename1);
# my $row1 = <$fh1>;
# $population1 = $row1;
# на разі, працюю над тим, щоби змінні, які є нижче, прописувати не вручну, а щоби програма їх вишукувала у таблицях. Але то трохи треба помізкувати, який алгоритм пошуку застосувати
$population = '273';
$ukrv = '97,07';
$mosv = '2,20';
$belv = '0,37';
$bgv = '-';
$virv = '-';
$gagv = '-';
$qmtv = '-';
$molv = '-';
$nimv = '-';
$polv = '-';
$tsgv = '-';
$rumv = '-';
$slov = '-';
$uhov = '-';
$qarv = '-';
$hebv = '-';
$grev = '-';
$ukrp = int ($population / 100 * $ukrv);
$mosp = int ($population / 100 * $mosv);
$belp = int ($population / 100 * $belv);
$bgp = int ($population / 100 * $bgv);
$virp = int ($population / 100 * $virv);
$gagp = int ($population / 100 * $gagv);
$qmtp = int ($population / 100 * $qmtv);
$molp = int ($population / 100 * $molv);
$nimp = int ($population / 100 * $nimv);
$polp = int ($population / 100 * $polv);
$tsgp = int ($population / 100 * $tspv);
$rump = int ($population / 100 * $rumv);
$slop = int ($population / 100 * $slov);
$uhop = int ($population / 100 * $uhov);
$qarp = int ($population / 100 * $qarv);
$hebp = int ($population / 100 * $hebv);
$grep = int ($population / 100 * $grev);
if ($belv eq "-")
{
$tablbel ="";
}
else
{
$tablbel = "|-----\n| [[білоруська мова|білоруська]]\n| $belp\n| $belv\n";
}
if ($bgv eq "-")
{
$tablbg ="";
}
else
{
$tablbg = "|-----\n| [[болгарська мова|болгарська]]\n| $bgp\n| $bgv\n";
}
if ($virv eq "-")
{
$tablvir ="";
}
else
{
$tablvir = "|-----\n| [[вірменська мова|вірменська]]\n| $virp\n| $virv\n";
}
if ($gagv eq "-")
{
$tablgag ="";
}
else
{
$tablgag = "|-----\n| [[гагаузька мова|гагаузька]]\n| $gagp\n| $gagv\n";
}
if ($qmtv eq "-")
{
$tablqmt ="";
}
else
{
$tablqmt = "|-----\n| [[кримськотатарська мова|кримськотатарська]]\n| $qmtp\n| $qmtv\n";
}
if ($molv eq "-")
{
$tablmol ="";
}
else
{
$tablmol = "|-----\n| [[молдовська мова|молдовська]]\n| $molp\n| $molv\n";
}
if ($nimv eq "-")
{
$tablnim ="";
}
else
{
$tablnim = "|-----\n| [[німецька мова|німецька]]\n| $nimp\n| $nimv\n";
}
if ($polv eq "-")
{
$tablpol ="";
}
else
{
$tablpol = "|-----\n| [[польська мова|польська]]\n| $polp\n| $polv\n";
}
if ($tsgv eq "-")
{
$tabltsg ="";
}
else
{
$tabltsg = "|-----\n| [[циганська мова|циганська]]\n| $tsgp\n| $tsgv\n";
}
if ($rumv eq "-")
{
$tablrum ="";
}
else
{
$tablrum = "|-----\n| [[румунська мова|румунська]]\n| $rump\n| $rumv\n";
}
if ($slov eq "-")
{
$tablslo ="";
}
else
{
$tablslo = "|-----\n| [[словацька мова|словацька]]\n| $slop\n| $slov\n";
}
if ($uhov eq "-")
{
$tabluho ="";
}
else
{
$tabluho = "|-----\n| [[угорська мова|угорська]]\n| $uhop\n| $uhov\n";
}
if ($qarv eq "-")
{
$tablqar ="";
}
else
{
$tablqar = "|-----\n| [[караїмська мова|караїмська]]\n| $qarp\n| $qarv\n";
}
if ($hebv eq "-")
{
$tablheb ="";
}
else
{
$tablheb = "|-----\n| [[єврейська мова|єврейська]]\n| $hebp\n| $hebv\n";
}
if ($grev eq "-")
{
$tablgre ="";
}
else
{
$tablgre = "|-----\n| [[грецька мова|грецька]]\n| $hebp\n| $hebv\n";
}
print<<EndCard
\<!-- $nazva -->
\== Населення ==
\За даними [[Перепис населення України 2001|перепису населення 2001 року]], у селі мешкало $population осіб<ref>[http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-2001/zaporizka.htm Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року]</ref>. Мовний склад населення був таким<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/Saveshow.asp Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область]</ref>:
\
\{| align="center" class="standard"
|+
! |Мова
! |Число ос.
! |Відсоток
|-----
| [[українська мова|українська]]
| $ukrp
| $ukrv
|-----
| [[російська мова|російська]]
| $mosp
| $mosv
$tablbel $tablbg $tablvir $tablgag $tablqmt $tablmol $tablnim $tablpol $tabltsg $tablrum $tablslo $tabluho $tablqar $tablheb $tablgre
|+
|}
EndCard
;
open FID, ">demouotput.txt";
# or die "Failed to open output1.txt: $!\n";
print FID <<EndCard
\<!-- $nazva -->
\== Населення ==
\За даними [[Перепис населення України 2001|перепису населення 2001 року]], у селі мешкало $population осіб<ref>[http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-2001/zaporizka.htm Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року]</ref>. Мовний склад населення був таким<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/Saveshow.asp Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область]</ref>:
\
\{| align="center" class="standard"
|+
! |Мова
! |Число ос.
! |Відсоток
|-----
| [[українська мова|українська]]
| $ukrp
| $ukrv
|-----
| [[російська мова|російська]]
| $mosp
| $mosv
$tablbel $tablbg $tablvir $tablgag $tablqmt $tablmol $tablnim $tablpol $tabltsg $tablrum $tablslo $tabluho $tablqar $tablheb $tablgre
|+
|}
EndCard
;
Тільки вчуся..)
Це не перший мій скрипт. Це вже третій. Насправді - це напіватоматика, а не автоматика, як мусить бути...
Але потихеньку вчуся. Тепер, коли мене в комітеті СДМ чомусь називають "IT-guy", то мушу тримати марку)
P. S. Ті, хто знає Perl, будь ласка, дуже з мене не смійтеся:)
## Мовний склад населення України, перетворення в таблиці
#/usr/bin/perl
my $filename = 'demoinput.txt';
open(my $fh, $filename);
my $row = <$fh>;
$nazva = 0;
# my $filename1 = 'demoinput1.txt';
# open(my $fh1, $filename1);
# my $row1 = <$fh1>;
# $population1 = $row1;
# на разі, працюю над тим, щоби змінні, які є нижче, прописувати не вручну, а щоби програма їх вишукувала у таблицях. Але то трохи треба помізкувати, який алгоритм пошуку застосувати
$population = '273';
$ukrv = '97,07';
$mosv = '2,20';
$belv = '0,37';
$bgv = '-';
$virv = '-';
$gagv = '-';
$qmtv = '-';
$molv = '-';
$nimv = '-';
$polv = '-';
$tsgv = '-';
$rumv = '-';
$slov = '-';
$uhov = '-';
$qarv = '-';
$hebv = '-';
$grev = '-';
$ukrp = int ($population / 100 * $ukrv);
$mosp = int ($population / 100 * $mosv);
$belp = int ($population / 100 * $belv);
$bgp = int ($population / 100 * $bgv);
$virp = int ($population / 100 * $virv);
$gagp = int ($population / 100 * $gagv);
$qmtp = int ($population / 100 * $qmtv);
$molp = int ($population / 100 * $molv);
$nimp = int ($population / 100 * $nimv);
$polp = int ($population / 100 * $polv);
$tsgp = int ($population / 100 * $tspv);
$rump = int ($population / 100 * $rumv);
$slop = int ($population / 100 * $slov);
$uhop = int ($population / 100 * $uhov);
$qarp = int ($population / 100 * $qarv);
$hebp = int ($population / 100 * $hebv);
$grep = int ($population / 100 * $grev);
if ($belv eq "-")
{
$tablbel ="";
}
else
{
$tablbel = "|-----\n| [[білоруська мова|білоруська]]\n| $belp\n| $belv\n";
}
if ($bgv eq "-")
{
$tablbg ="";
}
else
{
$tablbg = "|-----\n| [[болгарська мова|болгарська]]\n| $bgp\n| $bgv\n";
}
if ($virv eq "-")
{
$tablvir ="";
}
else
{
$tablvir = "|-----\n| [[вірменська мова|вірменська]]\n| $virp\n| $virv\n";
}
if ($gagv eq "-")
{
$tablgag ="";
}
else
{
$tablgag = "|-----\n| [[гагаузька мова|гагаузька]]\n| $gagp\n| $gagv\n";
}
if ($qmtv eq "-")
{
$tablqmt ="";
}
else
{
$tablqmt = "|-----\n| [[кримськотатарська мова|кримськотатарська]]\n| $qmtp\n| $qmtv\n";
}
if ($molv eq "-")
{
$tablmol ="";
}
else
{
$tablmol = "|-----\n| [[молдовська мова|молдовська]]\n| $molp\n| $molv\n";
}
if ($nimv eq "-")
{
$tablnim ="";
}
else
{
$tablnim = "|-----\n| [[німецька мова|німецька]]\n| $nimp\n| $nimv\n";
}
if ($polv eq "-")
{
$tablpol ="";
}
else
{
$tablpol = "|-----\n| [[польська мова|польська]]\n| $polp\n| $polv\n";
}
if ($tsgv eq "-")
{
$tabltsg ="";
}
else
{
$tabltsg = "|-----\n| [[циганська мова|циганська]]\n| $tsgp\n| $tsgv\n";
}
if ($rumv eq "-")
{
$tablrum ="";
}
else
{
$tablrum = "|-----\n| [[румунська мова|румунська]]\n| $rump\n| $rumv\n";
}
if ($slov eq "-")
{
$tablslo ="";
}
else
{
$tablslo = "|-----\n| [[словацька мова|словацька]]\n| $slop\n| $slov\n";
}
if ($uhov eq "-")
{
$tabluho ="";
}
else
{
$tabluho = "|-----\n| [[угорська мова|угорська]]\n| $uhop\n| $uhov\n";
}
if ($qarv eq "-")
{
$tablqar ="";
}
else
{
$tablqar = "|-----\n| [[караїмська мова|караїмська]]\n| $qarp\n| $qarv\n";
}
if ($hebv eq "-")
{
$tablheb ="";
}
else
{
$tablheb = "|-----\n| [[єврейська мова|єврейська]]\n| $hebp\n| $hebv\n";
}
if ($grev eq "-")
{
$tablgre ="";
}
else
{
$tablgre = "|-----\n| [[грецька мова|грецька]]\n| $hebp\n| $hebv\n";
}
print<<EndCard
\<!-- $nazva -->
\== Населення ==
\За даними [[Перепис населення України 2001|перепису населення 2001 року]], у селі мешкало $population осіб<ref>[http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-2001/zaporizka.htm Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року]</ref>. Мовний склад населення був таким<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/Saveshow.asp Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область]</ref>:
\
\{| align="center" class="standard"
|+
! |Мова
! |Число ос.
! |Відсоток
|-----
| [[українська мова|українська]]
| $ukrp
| $ukrv
|-----
| [[російська мова|російська]]
| $mosp
| $mosv
$tablbel $tablbg $tablvir $tablgag $tablqmt $tablmol $tablnim $tablpol $tabltsg $tablrum $tablslo $tabluho $tablqar $tablheb $tablgre
|+
|}
EndCard
;
open FID, ">demouotput.txt";
# or die "Failed to open output1.txt: $!\n";
print FID <<EndCard
\<!-- $nazva -->
\== Населення ==
\За даними [[Перепис населення України 2001|перепису населення 2001 року]], у селі мешкало $population осіб<ref>[http://pop-stat.mashke.org/ukraine-census-2001/zaporizka.htm Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року]</ref>. Мовний склад населення був таким<ref>[http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/Saveshow.asp Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область]</ref>:
\
\{| align="center" class="standard"
|+
! |Мова
! |Число ос.
! |Відсоток
|-----
| [[українська мова|українська]]
| $ukrp
| $ukrv
|-----
| [[російська мова|російська]]
| $mosp
| $mosv
$tablbel $tablbg $tablvir $tablgag $tablqmt $tablmol $tablnim $tablpol $tabltsg $tablrum $tablslo $tabluho $tablqar $tablheb $tablgre
|+
|}
EndCard
;
четвер, 5 листопада 2015 р.
*
Якщо наступний раз падатиму, то тільки в обійми Ісуса. Якщо втрачатиму грунт під ногами, то тільки заради того, щоби він мене підхопив. Якщо мої думки втікатимуть, свідомість губитиметься, то лише для того, щоби залишитися думками і свідомістю в ньому.
*
Прийшов до фурти Францисканського. Ту, що з боку "Краківської шопки". Біля шопки діти саме слухали катехезу. Попросив про сповідь англійською. Бо ще би не зміг точно і досконало сформулювати свої думки польською. Через півгодини підійшов до іншої фурти - тієї, що біля семінарії. І там зустрів свого сповідника.
Ті півгодини ходи спершу до нашої церкви подивитися розклад літургій. Але в нашій церкві нині літургії немає... А ще посидів у самому костелі. Усі ці краківські церкви багато в чому схожі між собою. Та все ж і різні. Домініканський, Францисканський, Маріяцький дуже готичні. Мабуть, таких церков багато в Франції. Але, наприклад, церква святої Анни дуже барокова і нагадує мені наш львівський Домініканський - Soli Deo.
Зайшов до сповідника в окрему кімнату. Там було два м’яких крісла і диван. Ми гарно собі говорили. Радісне і лагідне обличчя отця-францисканця вселяло багато надії. Відпуст отець читав польською. Я молився таку ж молитву, як і завжди на українській сповіді. За покуту дав мені помолитися яку-небудь молитву перед розп’яттям.
І таке велике гарне розп’яття у Францисканському є. З правого боку. На дерев’яному хресті багато металевих табличок, де подяки: "Тут я молилася Ісусу, і він вислухав мене", "Дякую Ісусу за себе і за мою подругу" і т. д.
І під Хрестом молилося дійсно дуже щиро.
І я втішений, що просив про Господа про "швидку духовну допомогу". І маю тепер її.
Прощаючись, отець сказав, що є у них один брат з України.
Багато де я таке чую останнім часом:)
*
Прийшов до фурти Францисканського. Ту, що з боку "Краківської шопки". Біля шопки діти саме слухали катехезу. Попросив про сповідь англійською. Бо ще би не зміг точно і досконало сформулювати свої думки польською. Через півгодини підійшов до іншої фурти - тієї, що біля семінарії. І там зустрів свого сповідника.
Ті півгодини ходи спершу до нашої церкви подивитися розклад літургій. Але в нашій церкві нині літургії немає... А ще посидів у самому костелі. Усі ці краківські церкви багато в чому схожі між собою. Та все ж і різні. Домініканський, Францисканський, Маріяцький дуже готичні. Мабуть, таких церков багато в Франції. Але, наприклад, церква святої Анни дуже барокова і нагадує мені наш львівський Домініканський - Soli Deo.
Зайшов до сповідника в окрему кімнату. Там було два м’яких крісла і диван. Ми гарно собі говорили. Радісне і лагідне обличчя отця-францисканця вселяло багато надії. Відпуст отець читав польською. Я молився таку ж молитву, як і завжди на українській сповіді. За покуту дав мені помолитися яку-небудь молитву перед розп’яттям.
І таке велике гарне розп’яття у Францисканському є. З правого боку. На дерев’яному хресті багато металевих табличок, де подяки: "Тут я молилася Ісусу, і він вислухав мене", "Дякую Ісусу за себе і за мою подругу" і т. д.
І під Хрестом молилося дійсно дуже щиро.
І я втішений, що просив про Господа про "швидку духовну допомогу". І маю тепер її.
Прощаючись, отець сказав, що є у них один брат з України.
Багато де я таке чую останнім часом:)
понеділок, 2 листопада 2015 р.
Техніка..
З якогось часу від перенасичення комп’ютерами захотілося усе що можна вирішувати вживу. Для чого писати повідомлення, якщо можна сказати вживу? Наприклад, у нас у офісі. Приходжу безпосередньо до Міхала і кажу йому: Отакі-то пироги, Міхал. There is some technical problem on the World Youth Day website. May I show you?
Або, як було би краще замість того, щоби ґуґлити якусь технічну штуку, мати при собі старшого брата, який би міг просто усе показати. І може не так досконало, але це була би людина. Людина, а не робот.
О, так! Від тієї комп’ютеризації хочеться багато якісного людського спілкування. І хочеться, щоби в тому спілкуванні чулося тепло. Щоби чулося, що люди ми. Не якісь просто машини, відрегульовані на певні стандарні емоції і відповіді. А люди - такі, що чують інших.
Здається, у цій гонитві машина-людина, коли наша механічна робота стала непотрібною, стануть скоро непотрібними наші порожні відмовки і беземоційні розмови. Навіщо мені неякісне спілкування з людиною, якщо я маю його й так з машиною? І тоді людина мусить удосконалитися у своєму вмінні дарувати тепло. Щось таке, що властиве тільки людині. Щось таке властиво людське. Що тепер може бути цінніше, ніж дарувати себе одне одному у світі, де ми чуємося такими самотніми?
Або, як було би краще замість того, щоби ґуґлити якусь технічну штуку, мати при собі старшого брата, який би міг просто усе показати. І може не так досконало, але це була би людина. Людина, а не робот.
О, так! Від тієї комп’ютеризації хочеться багато якісного людського спілкування. І хочеться, щоби в тому спілкуванні чулося тепло. Щоби чулося, що люди ми. Не якісь просто машини, відрегульовані на певні стандарні емоції і відповіді. А люди - такі, що чують інших.
Здається, у цій гонитві машина-людина, коли наша механічна робота стала непотрібною, стануть скоро непотрібними наші порожні відмовки і беземоційні розмови. Навіщо мені неякісне спілкування з людиною, якщо я маю його й так з машиною? І тоді людина мусить удосконалитися у своєму вмінні дарувати тепло. Щось таке, що властиве тільки людині. Щось таке властиво людське. Що тепер може бути цінніше, ніж дарувати себе одне одному у світі, де ми чуємося такими самотніми?
понеділок, 26 жовтня 2015 р.
*
Побачити у Кракові Львів? Чи накласти на Краків Львів? Щоби пізнати і зрозуміти це місто принаймні так само як Львів, мабуть, потрібно прожити тут дуже багато років.. І все ж, здається, нема такого більше як Львів міста.
І все в Кракові мені здається таким пластмасовим.. Поки не вийду за межі історичного центру! І тут я бачу той Краків романтичний. Сальватор, Береги Вільги, Спокійні і непоказні вулички Денбнік, тісні вулички австро-угорського середмістя і храми, храми, храми... Як їх тут багато!!
Ходитиму і пізнаватиму..)
І все в Кракові мені здається таким пластмасовим.. Поки не вийду за межі історичного центру! І тут я бачу той Краків романтичний. Сальватор, Береги Вільги, Спокійні і непоказні вулички Денбнік, тісні вулички австро-угорського середмістя і храми, храми, храми... Як їх тут багато!!
Ходитиму і пізнаватиму..)
понеділок, 5 жовтня 2015 р.
*
У Кракові багато шумових екранів на периферії міста. Вони наче гамують шум, але виглядають не надто естетично. Наприклад, у Ряшеві, це дуже кидається в очі.
Здається, Тарас був абсолютно правий. Краків - це Львів, розтягнений удвоє. Усе тут: вулиці, будинки, трамваї, вікна, - усе наче збільшене, масштабоване.
Але тому Краків дуже просторий і зручний. За цим він мені чомусь більше нагадав Одесу, ніж Львів. В Одесі, пам’ятаю, в центрі міста теж дуже активний рух.
Стилістично Львів інший. Все-таки, Краків уже більше нагадує Західну Європу. Більше архітектурно тяжіє до Нідерландів, Зх. Німеччини. Таке, принаймні, у мене суб’єктивне враження.
Здається, Тарас був абсолютно правий. Краків - це Львів, розтягнений удвоє. Усе тут: вулиці, будинки, трамваї, вікна, - усе наче збільшене, масштабоване.
Але тому Краків дуже просторий і зручний. За цим він мені чомусь більше нагадав Одесу, ніж Львів. В Одесі, пам’ятаю, в центрі міста теж дуже активний рух.
Стилістично Львів інший. Все-таки, Краків уже більше нагадує Західну Європу. Більше архітектурно тяжіє до Нідерландів, Зх. Німеччини. Таке, принаймні, у мене суб’єктивне враження.
пʼятницю, 2 жовтня 2015 р.
*
Зі мною в дорозі будуть тільки Чубай і Псалтир. Скільки буду їхати і коли приїду, невідомо. Може бути, що доведеться кілька годин у незнайомому місті чекати світанку, щоби сісти на трамвай і поїхати до місця проживання.
Капеланка, Страдом, Ожешковей, Центрум Конґресове...
Дбайливий отець Гриць зустрічатиме дужим потиском руки.
Мене чекатимуть із смачним сніданком, і їм на мене піде ціла субота.)
Капеланка, Страдом, Ожешковей, Центрум Конґресове...
Дбайливий отець Гриць зустрічатиме дужим потиском руки.
Мене чекатимуть із смачним сніданком, і їм на мене піде ціла субота.)
вівторок, 15 вересня 2015 р.
понеділок, 24 серпня 2015 р.
Лист (продовження)
"Не відволікатися" - вольовим внутрішнім голосом наказував собі Макс.
Лист собі лежав на столику. І те, про що там йшлося, так і залишалося таємницею.
Скоро до обіду Макс втомився. Зголоднів. Зварив "плов". Так він це називав. Ситне, поживне й смачне.
По обіді дивився кілька епізодів свого улюбленого мультсеріалу. І від виснажливої літньої спеки і втоми від першої половини дня на півгодини заснув.
Його вікно шкрябало гілля старого ясена. Одне лише дерево було на його вулиці. Довкола лише каміння, цегла, бруківка й асфальт. І те дерево найбільше горнулося до Максового вікна.
Деколи Макс злився на нього. Після обіду воно заступало денне світло і, здавалося, сутінки там починалися завчасу.
Задзвонив телефон.
"Привіт, мамо"
"Нє, мамо"
"Так, готуюся"
"Нє, не сплю"
"Ну хіба трошки..."
"Вже йду вчитися".
Хлопець потягнувся вгору - до стелі. Тілу захотілося випрямитися.
Око раптом натрапило на білий лист із марками з зображенням Львова.
Макс взяв його до рук.
"Це може зіпсувати мені день..."
Макс поклав його і накрив зверху ґлянцевим журналом.
Пройшовся трішки по кімнаті.
"Якщо вона тобі пише, та ще й паперового листа на твою домашню адресу, це щось добре, дурню ти"
Знову підійшов до столика, але стримався.
"Спершу навчання! Ввечері..."
Пройшло кілька годин. Уже котився день день до вечора. Дорога помітно втомилася носити на собі стільки тон металу й пластику. Розплавилася, потекла... Вистукував собі шлях старенький трамвай. Дзелень-дзелень! Якийсь необачний чоловік не подивився, що на світлофорі засвітилося червоне. Винувато подався назад.
Макс ввімкнув музику.
Витягнув листа...
У колонках Девід Ґілмор співав:
I'll sit in the corner
No one can bother me
I think I should speak now
I can't seem to speak now
Старий китайський електрочайний вишумів кип’яток. Макс залив собі міцного зеленого чаю. Поставив стигнути на підвіконня в тінь старого ясена. Вслухався в саунд.
Брав знову листа, підносив до світла, пробував зазирнути всередину, не відкриваючи... Підважував на долоні, принюхувався. Потім поклав під горнятко чаю.
Уже грало:
The grass was greener
The light was brighter
With friends surrounded
The nights of wonder
Закінчувався альбом "Division Bell". Далі в плейлисті були вибрані пісні Джима Моррісона "Riders on the Storm", "You've lost little girl"...
То була сумна й містична підбірка. Якщо Макс хотів зберегти піднесений і натхненний настрій, йому треба було б поставити "закінчити програвання на цій композиції..."
Від гарячого горнятка на листі залишилося неглибоке коло. Макс водив пальцем по вм’ятині і вагався:
"Це як скриня Пандори. Відкриєш, вороття не буде..."
Вже сутеніло, коли Макс допив чай. Пора йти в місто. Сьогодні в "Дзизі" грали джаз.
Лист стояв собі осібно на столику і ніби питався Макса: "Ну то ти мене сьогодні читатимеш?"
"Напевно, ні", - так казало Максове вагання.
Уже пора було йти і коли Макс виходив з кімнати, кинув секундний погляд на столик, де стояв лист. Покинув кімнату, закрив двері, перекрутив ключ, пройшов один поверх вниз і раптом чимдуж прибіг назад.
За кілька секунд опинився біля листа, розкрив конверт.
Просто по центру складеного вдвоє аркушу паперу було всього ти слова:
"Макс, я згідна."
Лист собі лежав на столику. І те, про що там йшлося, так і залишалося таємницею.
Скоро до обіду Макс втомився. Зголоднів. Зварив "плов". Так він це називав. Ситне, поживне й смачне.
По обіді дивився кілька епізодів свого улюбленого мультсеріалу. І від виснажливої літньої спеки і втоми від першої половини дня на півгодини заснув.
Його вікно шкрябало гілля старого ясена. Одне лише дерево було на його вулиці. Довкола лише каміння, цегла, бруківка й асфальт. І те дерево найбільше горнулося до Максового вікна.
Деколи Макс злився на нього. Після обіду воно заступало денне світло і, здавалося, сутінки там починалися завчасу.
Задзвонив телефон.
"Привіт, мамо"
"Нє, мамо"
"Так, готуюся"
"Нє, не сплю"
"Ну хіба трошки..."
"Вже йду вчитися".
Хлопець потягнувся вгору - до стелі. Тілу захотілося випрямитися.
Око раптом натрапило на білий лист із марками з зображенням Львова.
Макс взяв його до рук.
"Це може зіпсувати мені день..."
Макс поклав його і накрив зверху ґлянцевим журналом.
Пройшовся трішки по кімнаті.
"Якщо вона тобі пише, та ще й паперового листа на твою домашню адресу, це щось добре, дурню ти"
Знову підійшов до столика, але стримався.
"Спершу навчання! Ввечері..."
Пройшло кілька годин. Уже котився день день до вечора. Дорога помітно втомилася носити на собі стільки тон металу й пластику. Розплавилася, потекла... Вистукував собі шлях старенький трамвай. Дзелень-дзелень! Якийсь необачний чоловік не подивився, що на світлофорі засвітилося червоне. Винувато подався назад.
Макс ввімкнув музику.
Витягнув листа...
У колонках Девід Ґілмор співав:
I'll sit in the corner
No one can bother me
I think I should speak now
I can't seem to speak now
Старий китайський електрочайний вишумів кип’яток. Макс залив собі міцного зеленого чаю. Поставив стигнути на підвіконня в тінь старого ясена. Вслухався в саунд.
Брав знову листа, підносив до світла, пробував зазирнути всередину, не відкриваючи... Підважував на долоні, принюхувався. Потім поклав під горнятко чаю.
Уже грало:
The grass was greener
The light was brighter
With friends surrounded
The nights of wonder
Закінчувався альбом "Division Bell". Далі в плейлисті були вибрані пісні Джима Моррісона "Riders on the Storm", "You've lost little girl"...
То була сумна й містична підбірка. Якщо Макс хотів зберегти піднесений і натхненний настрій, йому треба було б поставити "закінчити програвання на цій композиції..."
Від гарячого горнятка на листі залишилося неглибоке коло. Макс водив пальцем по вм’ятині і вагався:
"Це як скриня Пандори. Відкриєш, вороття не буде..."
Вже сутеніло, коли Макс допив чай. Пора йти в місто. Сьогодні в "Дзизі" грали джаз.
Лист стояв собі осібно на столику і ніби питався Макса: "Ну то ти мене сьогодні читатимеш?"
"Напевно, ні", - так казало Максове вагання.
Уже пора було йти і коли Макс виходив з кімнати, кинув секундний погляд на столик, де стояв лист. Покинув кімнату, закрив двері, перекрутив ключ, пройшов один поверх вниз і раптом чимдуж прибіг назад.
За кілька секунд опинився біля листа, розкрив конверт.
Просто по центру складеного вдвоє аркушу паперу було всього ти слова:
"Макс, я згідна."
суботу, 22 серпня 2015 р.
Лист
Коли Макс відкрив холодильник, з подивом виявив, що в нього закінчилися вершки. Спросоння згадав: "Ти ба! Точно, вчора забув купити".
"Це не годиться", - думав Макс. Ні, це нікуди не годилося пити каву без вершків. Без вершків це означає без кави. А без кави це без енергії. Як він до обіду протримається на одних лише вівсяних пластівцях? Йому треба до екзаменів готуватися...
Макс накинув на себе якусь футболку, натягнув шкарпетки, взяв кроси і пострибав по сходах вниз. При виході з під’їзду бабуся з невеликою сумкою всіляких ласощів змусила його зупинитися:
- Доброго ранку, пані Наталю. Ви так рано?
- Доброго.. Ну треба зранку, треба, бо все розкуплять до обіду.
Поки Макс пропускав стареньку, побачив, що в його поштовій скринці стирчало щось біле. Наче конверт з листом.
"Хм.. Квитанції ще в такий час не приходять. Що то за лист може бути? Може з Університету?"
Але Макс дуже хотів гарячої кави, тому побіг швидше в магазин.
Нині на касі сиділа симпатична продавчиня. Вона завжди мило усміхалася і гарно ввічливо відповідала: "Ваша решта".
"Холєра, знов подорожчали. Не пройде й одна ніч, виявиться, ти вже й вершки не можеш собі дозволити купити".
Макс ніс трикутничок вершків у долонях, а під пахвою круасан.
Зайшовши до під’їзду, одразу ж подався до поштової скриньки. То був лист. З двома марками. На обидвох були фотографії Львова. Відправник:
Оля Стецьків.
Макс оторопів.
Спочатку нахлинула радість від приємної несподіванки. Стояв, замислився..
- Що таке, синку, прийшов тобі якийсь цікавий лист.
А це такий Василь з четвертого поверху. Макс завжди його кличе, коли треба подивитися до кранів. Старі австрійські квартири, старі труби, стара проводка, тато не навчили, як то все крутити. А Василь - майстер на всі руки.
- Ага. Щось таке. Здоров.
Макс потиснув простягнуту Василеву руку.
- Йдете на роботу?
- Так. А ти? Готуєшся до іспитів?
- Шось типу...
- Ну то файно тобі все здати там!
Василь трохи спішив.
Макс піднімався сходами. Думав про Олю. Останній раз він написав їй ще рік тому. І відтоді не отримав жодної відповіді. "І звідки у неї моя адреса?", - подумав. Люди тепер паперових листів не пишуть. Вже й електронних не пишуть. Розлогих, щирих, від душі. Тільки кантакти, фейсбук. "Привіт! Як справи?", "Хз", "Нз", "Нздб" та й усе...
Власне, Оля теж ніколи не вирізнялася пишномовністю. Все коротко й лаконічно. Хоча любила, коли Макс писав їй багато і гарно.
Повернув у замку ключ. У дверях його чекав кіт.
- Ну чого тобі?
Кіт побіг на кухню і втопив свою тупу мордочку в порожню миску.
"І тут взули! Геть чисто забув за корм".
- Зараз, зараз, почекай! - нервово сказав Макс.
Заварив собі кави. Ввімкнув ноут. Стрічка фейсбук рясніла новинами типу "За ніч обстріляли село Комунарівка. Пошкоджені житлові будинки", "Рублю досягнув рекордної позначки на Московському валютному ринку". Ванільні пабліки постили красиві фотки з мальовничих місць України, типу: "10 найкращих місць для відпочинку в Карпатах".
Макс лайкав і коментив, а лист стояв собі поруч на журнальному столику.
Поки була кава, він ще читав усілякі новини і цікавинки, але кава закінчилася, круасан з’їджений. "Пора вчитися!".
Макс знову подивився на лист.
Оля Стецьків
м. Івано-Франківськ,
вул. Пасічна 38/165
"О, тепер я буду знати хоч, в якій квартирі вона живе."
Він пригадував собі, як вони двоє намотали кілька кіл навколо будинку №38. То така собі багатоповерхова шпаківня, побудована вже за Незалежності. Може й виглядало би якось на "Зійде", якби зберігся первісний архітектурний задум, але скрізь люди засклили собі балкони, кожен по-своєму, у своїх кольорах, почіпляли супутникових тарілок на стіни.. Словом.. Такий собі постсовок.
Раптом Макс відчув, як щось пухнасте і тепле торкається його ніг.
"Борис!". Кіт нагадував, що він теж хоче щось поїсти.
Максу довелося знову бігти, бо кіт би не дав йому спокою.
10 година. Сонце нарешті пробилося у його "шахту". Вікно слід було зашторити, бо добряче допікало в спину. "Не відволікатися!" Цілком занурився у підготовку.
далі буде...
"Це не годиться", - думав Макс. Ні, це нікуди не годилося пити каву без вершків. Без вершків це означає без кави. А без кави це без енергії. Як він до обіду протримається на одних лише вівсяних пластівцях? Йому треба до екзаменів готуватися...
Макс накинув на себе якусь футболку, натягнув шкарпетки, взяв кроси і пострибав по сходах вниз. При виході з під’їзду бабуся з невеликою сумкою всіляких ласощів змусила його зупинитися:
- Доброго ранку, пані Наталю. Ви так рано?
- Доброго.. Ну треба зранку, треба, бо все розкуплять до обіду.
Поки Макс пропускав стареньку, побачив, що в його поштовій скринці стирчало щось біле. Наче конверт з листом.
"Хм.. Квитанції ще в такий час не приходять. Що то за лист може бути? Може з Університету?"
Але Макс дуже хотів гарячої кави, тому побіг швидше в магазин.
Нині на касі сиділа симпатична продавчиня. Вона завжди мило усміхалася і гарно ввічливо відповідала: "Ваша решта".
"Холєра, знов подорожчали. Не пройде й одна ніч, виявиться, ти вже й вершки не можеш собі дозволити купити".
Макс ніс трикутничок вершків у долонях, а під пахвою круасан.
Зайшовши до під’їзду, одразу ж подався до поштової скриньки. То був лист. З двома марками. На обидвох були фотографії Львова. Відправник:
Оля Стецьків.
Макс оторопів.
Спочатку нахлинула радість від приємної несподіванки. Стояв, замислився..
- Що таке, синку, прийшов тобі якийсь цікавий лист.
А це такий Василь з четвертого поверху. Макс завжди його кличе, коли треба подивитися до кранів. Старі австрійські квартири, старі труби, стара проводка, тато не навчили, як то все крутити. А Василь - майстер на всі руки.
- Ага. Щось таке. Здоров.
Макс потиснув простягнуту Василеву руку.
- Йдете на роботу?
- Так. А ти? Готуєшся до іспитів?
- Шось типу...
- Ну то файно тобі все здати там!
Василь трохи спішив.
Макс піднімався сходами. Думав про Олю. Останній раз він написав їй ще рік тому. І відтоді не отримав жодної відповіді. "І звідки у неї моя адреса?", - подумав. Люди тепер паперових листів не пишуть. Вже й електронних не пишуть. Розлогих, щирих, від душі. Тільки кантакти, фейсбук. "Привіт! Як справи?", "Хз", "Нз", "Нздб" та й усе...
Власне, Оля теж ніколи не вирізнялася пишномовністю. Все коротко й лаконічно. Хоча любила, коли Макс писав їй багато і гарно.
Повернув у замку ключ. У дверях його чекав кіт.
- Ну чого тобі?
Кіт побіг на кухню і втопив свою тупу мордочку в порожню миску.
"І тут взули! Геть чисто забув за корм".
- Зараз, зараз, почекай! - нервово сказав Макс.
Заварив собі кави. Ввімкнув ноут. Стрічка фейсбук рясніла новинами типу "За ніч обстріляли село Комунарівка. Пошкоджені житлові будинки", "Рублю досягнув рекордної позначки на Московському валютному ринку". Ванільні пабліки постили красиві фотки з мальовничих місць України, типу: "10 найкращих місць для відпочинку в Карпатах".
Макс лайкав і коментив, а лист стояв собі поруч на журнальному столику.
Поки була кава, він ще читав усілякі новини і цікавинки, але кава закінчилася, круасан з’їджений. "Пора вчитися!".
Макс знову подивився на лист.
Оля Стецьків
м. Івано-Франківськ,
вул. Пасічна 38/165
"О, тепер я буду знати хоч, в якій квартирі вона живе."
Він пригадував собі, як вони двоє намотали кілька кіл навколо будинку №38. То така собі багатоповерхова шпаківня, побудована вже за Незалежності. Може й виглядало би якось на "Зійде", якби зберігся первісний архітектурний задум, але скрізь люди засклили собі балкони, кожен по-своєму, у своїх кольорах, почіпляли супутникових тарілок на стіни.. Словом.. Такий собі постсовок.
Раптом Макс відчув, як щось пухнасте і тепле торкається його ніг.
"Борис!". Кіт нагадував, що він теж хоче щось поїсти.
Максу довелося знову бігти, бо кіт би не дав йому спокою.
10 година. Сонце нарешті пробилося у його "шахту". Вікно слід було зашторити, бо добряче допікало в спину. "Не відволікатися!" Цілком занурився у підготовку.
далі буде...
середу, 20 травня 2015 р.
*
В мене так мало пластових фотографій..(
То фото з мого найактивнішого пластового літа 2011 року..) Якби не Богдан, того би всього не було.
То фото з мого найактивнішого пластового літа 2011 року..) Якби не Богдан, того би всього не було.
Підписатися на:
Дописи (Atom)