Архітектура тих церков різна. Бувають дуже традиційні українські церкви галицького, волинського типів. Бувають муровані такі самі, які будували в Україні в 1920-их, 1930-их. Бувають такі, які скидаються на костели. Є і дуже сучасні, постмодерні.
Ландшафти багато в чому там нагадують українські. Але, може, трошки суворіші. Там все ж трохи холодніше і континентальніше.
Перша українська церква в Манітобі
Залишки українського хутора на Манітобщині
Усе це мені нагадує ідеал українського хутора з творчості Куліша і з вірша Ігоря Качуровського, оцього
Мій ідеал — це хутір на узліссі,
В Гетьманщині, в позаминулім віці —
Щоб дужий клен над рундуком розрісся,
Щоб визирали з трав гриби й суниці,
Над стежкою щоб нагусали квіти —
Чи ти б хотіла там зі мною жити?
А коли візьмуть стільники з дуплянок,
Цнотливо щоб шарілися калини,
Оздобив вікна памороззю ранок,
І осінь, під прощання журавлине,
Щоб хащею шарлатно шелестіла —
Чи жити б там зі мною ти хотіла?
Щоб довгої зимової години
Сидіти, ноги звісивши з лежанки,
Шукати правду в хроніці Граб’янки
Або компонувати леоніни.
І хай шаліє хуга за стіною —
Чи ти б хотіла жити там зі мною? -
Напевно насправді не було все так ідеально, але десь там бували і ті зимові вечори, коли можна було звісити ноги з лежанки, читаючи хроніку Граб'янки, десь там бували ті літа, коли над стежками розростався буйний клен і нагусали квіти. Напевно, бувала така жовтогаряча осінь з гарбузами і яблуками. І напевне були великі українські родини з 5-10 дітьми. Нє, мабуть, вони не бігали босі, як їхні ровесники в Україні, і не ночували літом під зорями, бо може там не було так тепло. Але то були українці, які добре пам'ятали своє коріння і всіляко підтримували пам'ять про свою праматір Україну.
P. S. Цей альбом, (якщо його слухати увесь і до кінця), дає приблизно те саме відчуття, що й вірш Качуровського.
Немає коментарів:
Дописати коментар