*

Кохаючи так сильно свій рідний край, вони так по-своєму, так своєрідно про це співають і використовують такі метафори, о так, не дуже пристойні. А такі вуличні, вульгарні, але вони попри це всерівно романтичні, бо це Бразилія..

Коли ми співаємо "Файне місто Тернопіль", то там так само є повно всіляких дурощів. Але ми не заглиблюємося у їхній зміст.. Для нас такі пісні - це порив патріотичності і синівської любові до свого рідного міста.

*

Смак кави з картоном, смак подорожі, смак ранку на вокзалі, в далекому невідомому місті, смак чистого заспаного неба, яке от-от нагріється..

Неодмінно картон, той кавовий картон, що не розкладається і забруднює нашу екологію. Без нього кава не така, не подорожня, а домашня. Тоді кава - це приємне прокидання, перечитування стрічки фейсбука, якийсь хліб з маслом чи печенько, це не зачовгані пороги вокзальних споруд, захаращені базарчики, далекі нові незвідані далі...

*

Чорно-біле кіно завжди у мене асоціюється із морозивом. Бажано білим, вершковим, не шоколадним.. Так повелося від спільного сімейного перегляду фільму з Чарлі Чапліном "Вогні великого міста", де жалюгідно вбогий, але безмежно добрий волоцюга намагається допомогти сліпій Вірджинії Черілл відновити її зір. То був новий рік, рік 2004, може, а може й 2003.. Тоді ми їли морозиво разом вкрай рідко, це була така собі розкіш.. Кілограмове морозиво!
Так отож..)