Друга катизма розпочинається із слів
Буду славити тебе, Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса твої...
Редактори Псалтиря кажуть молитися серед іншого "без лінивства". Яка розумна порада! Яка корисна. Чим більше вкладеш праці і наснаги у ту молитву, тим більше Бог тобі поверне. Бо кожне наше зусилля назустріч до Нього він помножує в десятки, а деколи і в сотні разів. І за кожне наше прохання він готовий нам дати значно більше.
"Розповідатиму про всі чудеса твої". Він вже зробив незмірно багато. Але Його чудеса - це не просто гарний подарунок, не просто вияв доброти. Це постійна Його присутність, Його опіка. Це вияв чогось більшого, ніж доброти - це вияв одвічної любові.
Він не просто багатій, що щедро роздає з надлишку. Він спускається зі своїх небес до нашої печері, нашої найтемнішої найвіддаленішої. І там творить чудеса.
Grandmother: He must be wealthy.
Flower Girl: Yes, but he's more than that.
Такий діалог у старому німому чорно-білому кіно.
Може порівняння не дуже доречне до виміру, до величі, до гідності. Але ж.. Хай буде.
*
Псалми гарно молитися у весняному саду. В осінньому саду, коли його торкає ніжно сонце. В літніх тінях крислатих дерев горіхово-яблучного саду.
А коли ти в міській метушні, зимового дня?
Створи собі сад свого серця, який квітнутиме у всяку пору року.
