*

 День празний, широкий, небесний, натхненний. Пізній вечір неясний, неспокійний, мінливий.

У дні кується слово, вечорами воно чахне, глухне без відлуння.

Після заходу Сонця, хай схованого за гущею хмар, розчиняються у нещадній утомі всі дневі починання. Бо втома ця не від довершеності дня, а від розбитих на нього сподівань.

Після кожного поринання в сон, яке солодке і манливе, пробудження порожнє і позбавлене сенсу.

Може трапляється це хвилями, а може це також наслідок загальної і всеохопної втоми. Може і це перейде

А може треба більше молитися

Вектори Шерлока Голмса

губочитання

розпізнавання запахів

володіння мовами

розпізнавання почерків

ідеальне знання анатомії

швидкочитання (це взагалі можливо?)

і ще багато іншого знання, але що важливіше, швидке і доречне його використання

*

 Усі наступні гори будуть лише відгуком Альп осені 2019 року. Punta di Quaira, 2752 метрів над рівнем моря. У перший же день мого альпійства. А далі нові вершини, нові висоти, нові звешення. Lagazuoi, Cascate di Fanes, Tre Cime di Lavaredo, Durrenstein...

Багато часу в горах на самоті, багато краси і чистоти, небезпеки і пригоди.

Багато часу просто бути з ними

слухати тишу, часами перебиту летом якогось могутнього птаха

часом вітром, що здіймає вихори

 

~

 Буде знову дощ?

Уже заходить середа. Тиждень розігнався, набрав швидкості, набрався руху. Тепер його несе як несуться гірські потоки приток Лужанки, Свічі, Сукелі, Росточки і ще численних річок безіменних.

А може хтось колись випадково дав їм імена, але вони не закарбувалися..

P. S. Дощ таки пішов. Нещадно густий.

*

 Сказано ж бо: "Я є Господь Бог твій, і нехай не буде в тебе богів інших". Ясніше сказати так: Я голова твого щастя і світло розуму. Бережись, щоб ти не заснував життя свого на інших радах, мистецтвах та вимислах, хоч би вони із ангельських розумів народилися. Покладись на мене сліпо. Коли ж, мене минувши, покладеш вік свій на іншій премудрості, то вона тобі буде Богом, але не істинним, а тому й щастя твоє буде подібне до краденої монети. 

 (Григорій Сковорода, Вступні двері до християнської добронравності, Глава 5. Про десятислів'я) 

*

 Забитий ніс, гірське повітря, гірське вугілля, яке навіщось тут палять серед літа. А потім у денний час доби запахи кухні - ні, зовсім непривабливі, навпаки.

Хотілося чимось помасажувати слух, але я зупинився на Шопенові. Нехай так сьогодні закінчується цей чудовий сонячний день.

Хоч і застуда така неприємна у літній час. Але це ще не гори, це тільки перша їхня лінія, це ще правдиве передгір'я.

*

 У RHS Encyclopedia of Plants and Flowers окремо подані категорії "Троянди" і окремо "Гірські квіти", і ще є інші категорії, котрі включають інші квіти, інші рослини, у тому числі дерева і кущі.

Загалом дуже корисна книга, дуже не розписує, багато ілюстрована, красиво оформлена.

Гори, звісно, тим красиві ще, що там є унікальні, неповторні рідкісні квіти, що зростають лише на тих визначених висотах. Такі, ніби кажуть тобі: "Хочеш подивитися на мене, о, то спочатку прийди до мене, подолай цей тяжкий шлях сходження". Гірські квіти дрібні, густі, ростуть при купці. Між ними майже немає індивідуалістів, хіба що дев'ятисил або Jeffersonia dubbia.

Трояндові - красиві і колючі. Або дивися на них збоку, або якщо хочеш зірвати, то будь максимально обережний і чутливий.

А є ще скільки всіляких лілій, тюльпанів, нарцисів..

*

О, є новий фільм Веса Андерсона! Треба сідати і дивитися.

Тим часом, як виявилося, середньовіччя з Тінтінабуллума Пярта не є бутафорним, а цілком собі справжнім. Правда, ренесансним уже. Пізнім.

І, на мій превеликий подив, Чат Джі Пі Ті не виявився у цьому питанні безнадійним.

Я: Redeuntes in mi [Buxheimer Orgelbuch]

Чат Джі Пі Ті: "Redeuntes in mi" є частиною "Buxheimer Orgelbuch", збірки органних музичних творів, які були скомпільовані у 15 столітті. "Buxheimer Orgelbuch" є однією з найважливіших збірок органної музики середньовіччя. Ця збірка містить твори багатьох ренесансних композиторів, включаючи Йоганна Хаслера, Генріха Фінка і Конрада Пауманна.

"Redeuntes in mi" - це конкретний твір з цієї збірки....

Я знайшов для себе джерело натхнення, як тут не порадіти сьогоднішнім днем!

Уже чути дзвінке постукування капель дощу по металічних поверхнях. Логічне завершення вечора спекотного дня.

*

 Ти хочеш середньовіччя, але ти не хочеш його рафінованого. Тобі потрібна його романтична інтерпретація, і коли кажу романтична, то маю на увазі романтична у широку сенсі, не 19-століттєва романтична.

І що воно оте романтизоване середньовіччя тоді?

Дзвони, орган, готичні шпилі?

Але ж готичні шпилі добудовували романтики 19 століття..

*

 Чому так часто виходить, що з першого разу вдається значно краще, ніж з разу якогось наступного? Здається, думаєш, це ще не насправді, це ще проба. Пробуєш, усе вдається, але не вклався на 100 відсотків.

Отримав великий аванс від Бога. І думаєш, напевно, якщо з першого разу так класно вийшло, то з й далі піде все як по маслу.

А коли робиш як ніби досвідчений, задкуєш. Нітишся. Боїшся поразки.

Може, переваги експромту, сильна сторона імпровізації?

*

 Сьогодні мені знову так сильно закортіло на пластовий табір.

Впоряд, наказ ч... Писар зачитує наказ. Є завжди гарна нагода комунікувати для коменданта. Писар зачитує розпорядок. Писар завжди такий влучний, такий чіткий.

Щирі обговорення при вогнику. Усі обговорюють все.

"В Пласті росте новий люд".

Комендантський алярм замість королівської ночі. 

Потім абстрагуюся від усього. Здається, прочитаєш кілька книг з психології, і ти став багато розуміти, але потім вертаєшся до свого старого доброго - для кожної окремої людини потрібно писати окрему психологію зі всіма її розділами і відгалуженнями.

*

І буде Бертран Рассел, і буде розділ "Католицька філософія", і народиться вже може казка.

Настрій десь відповідає погоді - втомлений, прибитий насиченим днем.

Цей одвічний ворог - втома - який ламає нам плани і обрубує крила, який постійно хитрує між справжнім виснаженням і лінивством - і попробуй зрозуміти, попробуй вгодити їй, втомі!

*

 Мені треба піднятися на другий поверх, щоби забрати свій телефон, який одночасно є для мене роутером. 

І є так часто, чим раніше треба завтра встати, тим більше тягнеш із засинанням.

Немає сьогодні місячного сяйва, тільки Дебюссі

*

 Сьогодні був один із тих безплідних днів, чи радше малоплідних. В сутінках добряче отримав по носі.. від гілки! Зась ходити садовими стежками у темряві.

Зараз вечірньої ватри для доброго сну.

Під звуки Kageroh Kitaro і цвіркуна. Так, цвіркуни, коороґі - це дуже японські звірятка. Так багато про них в середньовічних танках і хокку..

 

*

 Прокидаєшся, відчиняєш двері, знову липове повітря. Десь згори солодкий запах, але не такий як вчора і позавчора, а вологий, пермішаний із вчорашньою грозою.

Уночі нічого не сталося, про це всі пишуть з радістю і гумором. Хех, дотепники світу цього. Здається, так багато розчарованих людей?

Ранішня вправа із ходіння по камінцях. Я наче на морському дні

 

 

А інший поет природи колись написав: La mer est tout! Elle couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et amour.

La mer est tout! Elle couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et amour.

Source: https://quotepark.com/quotes/1740619-jules-verne-the-sea-is-everything-it-covers-seven-tenths-of-t/

La mer est tout! Elle couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et amour.

Source: https://quotepark.com/quotes/1740619-jules-verne-the-sea-is-everything-it-covers-seven-tenths-of-t/

La mer est tout! Elle couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et amour.

Source: https://quotepark.com/quotes/1740619-jules-verne-the-sea-is-everything-it-covers-seven-tenths-of-t/

La mer est tout! Elle couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et amour.

Source: https://quotepark.com/quotes/1740619-jules-verne-the-sea-is-everything-it-covers-seven-tenths-of-t/

La mer est tout! Elle couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et amour.

Source: https://quotepark.com/quotes/1740619-jules-verne-the-sea-is-everything-it-covers-seven-tenths-of-t/

*

 Гроза стихла. Виглянув місяць, настала така блаженна тиша, огорнена свіжістю і спокоєм. Всі коти й собаки стали значно дружелюбніші, разом з сонним погавкуванням десь далеко на іншій горі чути струшування вітром капель з каштану і, може, тихі котячі кроки, які за інших обставин не були б чутні, але зараз пісок на дорозі мокрий.. це резонатор, як сніг в місячну ніч.

Сьогодні ввечері було трохи меланхолії. Прочинив вікно, щоби трохи й стіна троянд-бурбонів послухала. Що можна запропонувати колюччі з ніжністю як не меланхолії з елегантністю?

*

 Змішані такі почуття від "Парижа ХХ століття" Жюля Верна.. Якось напишу відгук на ґудрідс, а поки що хіба думаю про самого автора. У кожному його творі відчувається проникливий енциклопедизм. У "П'ятнадцятирічному капітані" всеосяжні знання з географії, у "Таємничому острові" цілі пласти знань з багатьох наук, але головне - з самозарадності, у "Парижі ХХ століття" просто тобі енциклопедія французької літератури. Дуже несподівано побачити Жюль Верна палким любителем філології. У "20 тисяч льє під водою" довжелезні описи іхтіофауни і океанічної флори.

Але що мене завжди найбільше цікавило у цьому останньому романі - це постать капітана Немо. Самотнього генія, відлюдька, але всебічно розвинену людину, котра випереджає свій час і котрій просто не має місця у сучасному йому світі.

Хтозна, може у капітані Немо є трішки від самого Жюль Верна. Адже у "Парижі ХХ століття" вчуваються такі нотки ненависті і нарікання на тенденції світу.

А може то просто відгомін романтизму. Є над чим подумати.

Капітан Немо, Фантомас і Шерлок із "Елементарно".. Хм