Періодизація.
Якщо ми говоримо про територію сучасної України, чи радше, територію, на яку претендує Україна згідно з міжнародним правом (включаючи тимчасово окуповані території), я би поділив нашу історію на дві основні віхи: України до слов'ян і слов'янська Україна.
У дослов'янські Україні варто звернути увагу на такі основні моменти:
- заселення України;
- виникнення на території України індо-європейської мовно-культурної спільноти, яка відтак розселилася на захід до берегів Атлантичного океану і на південний схід до території сучасного Бангладеш;
- період індо-іранських (?) кочівників: кіммерійців, скіфів та сарматів;
- грецькі колонії на території Північного Причорномор'я;
- проникнення слов'ян із території Закарпаття, а згодом Волині та Галичини на схід, північний схід і південь сучасної України.
Концептуально історію України до 18 століття можна охарактеризувати як одвічну боротьбу степових кочівників та слов'ян-землеробів, які поступово, але впевнено рухалися на схід, відвойовуючи кожен клапоть землі.
Археологічні пам'ятки.
Археологія України зазнала дуже великого впливу дарвінізму та теорії геологічних періодів. Тим не менше, навіть ці совкові археологи визнають, що люди не виникли на території України, чи, власне, у будь-якому іншому місці в Європі. А прийшли сюди з Близького Сходу. Дарвіністи кажуть про те, що перші люди з'явилися в Африці скількись там сотень тисяч років тому.
Якщо це так, виглядає дуже сумнівним датування начебто першої пам'ятки перебування людини в Україні - стоянка Королеве на Закарпатті. Мільйон років. Мільйон років? А як же всі австралопітеки, неандертальці, гомо еректус і кроманьйонці?
Щоби вивести ці археологічні доводи на чисту воду, мабуть, потрібно перелопатити чималу кількість томиків звітів і протоколів. Зрештою, провести додаткове дослідження, мабуть, вже не вдасться, тому що ця "унікальна пам'ятка світового масштабу" руйнується.
Давайте від початку розберемося, які методи датування ми можемо визнати за достовірні і які за такі, які можна поставити під сумнів.
Достовірні:
1. Якщо на території поселення у тому самому культурному шарі знайдені предмети, речі, котрі мають датування на собі. Наприклад, монети.
Але у цьому випадку ми знаємо крайню найранішу межу датування. Ми не знаємо, а). коли ця монета потрапила до поселення;
б). скільки вона пролежала у цьому поселенні, поки цей культурний шар не став законсервованим (наприклад, селище було спалене).
2. Якщо є прямі писемні докази існування поселення. Власне, з самих розкопок у цьому випадку ми не можемо взнати точної дати поселення. Ми можемо лише доповнити згадки в історичних документах даними про матеріальну культуру чи, з меншою точністю, про духовне життя. Експертиза кісток може нам дати уявлення про генотип. Це щось суттєвіше.
3. Якщо є кілька шарів матеріальної культури, гіпотетично можна припустити, що ті, що зверху - пізніші, ті, що знизу - старіші. Насправді можливі різного роду перемішування шарів через стихійні лиха чи природні катаклізми.
Хочу тут зазначити, що з таким датуванням ми можемо отримати дуже розмиті свідчення про дописемну історію України.
Недостовірні:
1. Вуглецевий аналіз. Датування вуглецем не працює. Це фейковий метод. Як можна довіряти цій методиці, якщо аналізи показують для однієї частини мертвого організму одну дату, для іншої - геть відмінну. Мені видається ця стаття варта уваги https://www.creationworldview.org/articles_view.asp?id=6
2. Датування за геологічним шаром. Єдине місце на планеті Земля, де можна знайти "геологічну колону" - це підручник з геології. Насправді є тисячі прикладів, де вигаданий порядок кайнозойсько-мезозойської-архейської і т. д. епох порушується. Як у цей порядок вкладаються закам'янілі дерева, які пронизують одразу кілька шарів, яким би мало бути мільйони років?
Хочу звернути увагу, що більшість археологічних пам'яток до століття десь так 9, мабуть, але точно до 1 нашої ери, вітчизняні археологи датують саме цими двома методами.
Заселення України.
Більшість істориків дописемної України погоджуються із тезою, що людина прийшла до України, а не виникла, чи була сотворена, тут.
Отже, застосуємо кліматично-географічний метод для того, щоби поміркувати, звідки могла прийти людина в Україну.
Потрібно для початку з'ясувати дві важливі речі:
1. Є свідчення, що раніше клімат на півночі був ще холоднішим, а на півдні теплим і м'ягшим.
Генетичні дослідження можуть довести походження певного генотипу.
Вони, власне, доводять про рух людини із півдня на північ, але не
навпаки.
2. Людям простіше розселятися сушею, ніж морем. Але в той самий час, водними артеріями, ніж лісами та через гори.
Виходячи з цього, ми можемо північну сторону України одразу ж відкинути як малопридатну для розселення людини. Отже, залишається два сухопутних шляхи: з південного заходу - через Балкани, Малу Азію і з південного сходу - через Кавказькі гори і сучасну Вірменію.
Розумно було би припустити, що заселення здійснювалося цими двома шляхами.
Можливий також шлях із заходу - через Північноєвропейські рівнини. А ще зі сходу - через Середньоазійські степи. Мабуть, ці два шляхи розселення можна вважати за пізніші. Адже відстань від Близького Сходу через Кавказ і Балкани ближчий, ніж через Північну Африку, Піренеї і всю Європу з заходу чи Середню Азію і Прикаспійські степи зі сходу.
Проте варто додати, що відкритість України на східні степи і породило це протиставлення двох цивилізацій: західної землеробської та східної кочової. Протиставлення, на яке звертають увагу багато дослідників.
Еволюція господарської діяльності.
Перші люди, котрі прибули, зверніть увагу, прибули до України, очевидно, принесли із собою ту культуру і спосіб життя, який вони мали у краях свого попереднього місця життя.
Дарвіністи виділяють три етапи у розвитку господарського життя первісної людини:
- збиральництво
- мисливство
- землеробство
Перехідним між мисливством і землеробством можна вважати кочове тваринництво.
Чи насправді ці типи господарської діяльності з'явилися поступово і в такій послідовності? Я би поставив це під сумнів. Хоча би тому що немає жодних дійсно достовірних даних із таких далеких археологічних епох.
Ця ідея могла плекатися радше сучасним розвитком народів. У часи розквіту дарвінізму - середині 19 століття, європейська людина почала активну колонізацію усіх континентів. Якщо першовідкривачі лише проторували шляхи умовно найдоступнішими місцями, то 19 століття стало часом відкриття далеких глибинок і глуші континентів.
Панував стереотип, що європейська - біла людина - вище розвинена, стоїть на вищому стаблі розвитку. Адже вона змогла колонізувати усі інші раси! Були народи, які чинили кращий опір, які мали цікавішу і привабливішу духовну культуру. Європейська людина їх поставила на середній щабель розвитку. Були народи, які виживали елементарними способами, були близькими до свого природнього середовища, не розвинули високоінтелектуальної науки чи не розплодили беззмістовної філософії, не мала вогнепальної зброї. Їх європейська людина поставила на найнижчий щабель розвитку.
Спостерігаючи за життям сучасних народів, витворилася наука про "первісну людину".
Хм.. можливо насправді не було жодного еволюційного прогресу людини? Можливо у якихось місцях виявилося ефективніше займатися землеробством, як от у Межиріччі, Стародавньому Єгипті, долині Нілу-Гангу і на Сході Китаю, а у якихось, як от тунгуських та якутських лісах, європейських пущах займатися мисливством...
Хіба є мало прикладів, як людина дичіє при відсутності спілкування, ізольованості. Мені пригадується історія Айртона з "Таємничого острова" Жюля Верна..
Історія знає приклади деградації цілих країн і народів. Народи Центральної Америки жили уже на руїнах колишньої могутньої імперії майя, народ Римської імперії не мав сили і духу боронитися перед навалою варварів, тому що цивилізація вичавила життя із Риму, а сучасний Близький Схід став окраїною світу, а не його центром, як це було 3 тисячі років тому.
Нам хочеться вірити, що ми прогресуємо і стаємо щоразу на вищий щабель розвитку. Саме тому охоче віримо у якийсь розвиток цивилізації. При цьому не сильно звертаємо увагу на духовний розвиток людини.
До речі, хочу додати, що розвиток моралі і гуманності відбувся завдяки приходу Ісуса Христа в цей світ, його жертві і його присутності у Святій Євхаристії, через яку цей світ має шанс ставати щодня кращим.
Поселення перших людей.
Є рація шукати поселення перших людей у долинах рік. Тому що:
1. Найперше річками люди розселювалися із своїх попередніх осередків;
2. Річки й після розселення слугували транспортними артеріями - для торгівлі та війни;
3. Річки було джерелом води, яку добувати з-під землі було дорого і важко;
4. Річки були джерелом також і їжі, адже у річках водиться риба.
На території України знайдені різні типи жител. Це, наприклад, юртоподібні намети мисливців, глиняні хати трипільської культури, що часто бували і двохповерхові, землянки та напівземлянки хліборобських культур, дерев'яні житла лісової зони України.
Для захисних цілей зводилися різні типи оборонних споруд. Відомі неймовірно високі і потужні дерев'яні укріплення Чорноліської культури.
По всій України є "вали". На Заході і Південному Заході це так звані "Траянові вали". Їх могли зводити як римляни, так і місцеві жителі. На Сході - це так звані "Змієві вали". Вони могли споруджуватися лівобережним хліборобським населенням для захисту від кочовників.
Немає коментарів:
Дописати коментар