*

Моє нове житло нагадує мені той хостел у Празі, в якому ми з Томасом ночували. Я - одну ніч, а він цілих дві. Така сама шумна вулиця під вікном, і так само все біло і сумно..

*

Хм.. Скільки ще? Може до середини березня і махнути в Мельницю.. А може до середини червня.. Але я конче потребую рідної і затишної Мельниці. Своєї. І то на кілька днів. Зовсім у якомусь забутті, злитися з природою, полазити по печерах, пошукати руїн старих замків, походити по скелях каньйону. Може зробити кілька файних фоток..) Але заховати їх собі і ні в який фейсбук не виставляти..
О, гори, це звісно, кльово. Вони ще будуть. Але Мельниця.. Що може зрівнятися зі спокоєм тієї Мельниці.