Не хотів би про сумне. Але не можу не прокоментувати.
Йду повз школу. Чимчикують підлітки років 13-15. Говорять між собою:
- Я чув, що нашу школу зроблять для інвалідів. Що будуть окремі класи інвалідів.
- Оце капєц..
Далі йде обговорення у такому тоні. Насмішки і жарти.
Здорові діти зневажливо говорять про хворих дітей. Говорять це голосно і зухвало.
Цих дітей вчать толерації до всякого роду окупантської культури, до русского язика, до різних збоченців, трансґенедерів, недоґендерів, але їх не навчили поважного ставлення до людей із особливими потребами..
Як взагалі можна ставитися зневажливо до тих, хто в принципі не кривдить, не випрошує, винянчує гроші, як це можуть робити надокучливо жебраки (хоча й цих не варто судити).
Хіба цим людям не достатньо вже того, що вони мають через своє нещастя, свої хвороби? Ця зневага і суспільне відкинення ще додають їм страждань.
Про яку революцію гідності ми говоримо? Це були львівські діти. Твої діти, Україно
Немає коментарів:
Дописати коментар