*

Мабуть, квінтесенція цього роману,  роману こころ. Сенсей пише до свого учня:

Я твердо вирішив далі жити так, мовби я вмер, але іноді від спонук світу моє серце прокидалось.

Та тільки-но я намірюся до чогось, як хтозна-звідки надходить страшна сила, прищемлює моє серце і я вже безвладний.

І та сила наче вбиває мені в голову: «Ти вже не здатний ні до чого».

Від самих цих слів я хилюся.

Коли ж перегодом знову замірюсь до руху, знов чую прищемлене серце.

Я зціплюю зуби й люто кричу: «Ти чому заважаєш мені?»

А вона, та сила, бездушна сміється:

«Сам знаєш чому».

Я знову хилюсь.

 

З 夏目漱石, こころ