*

Сьогодні, у тій темності дощу і туману, на Майдані була літургія при свічках, хоча, здавалося б, ранок був. А було ніби вечір.

Хотіло співатися мінор. І був мінор. Навіть не тільки на акафісних антифонах, а навіть там, де була звичайна ектенія: щось наша октава звучала мінорно. Чи може не була то октава, а якийсь майже дисонанс. Мінор був там, де ми його зовсім не очікували.

А ще "Достойно" на 5-ий глас самогласний. Хотілося продовжити вчорашню нашу вечірню.

І було ще трохи грецького співу. "Грецького". Бо було трохи квінти, де наш баритон вже не хотів мінору, але боявся брати другий.

Мінор продовжився вулицями Києва. Йшли собі поволі під дощем, говорили про всяке, про життя.

Хрещатик вже такий звичний став, і ті всі вулички побіля нього. Холодний, самотній, мокрий, порожній. Але вже мій.