Тільки я ввійшов у смак перебування тут, над Дністром, як вже треба їхати знову. Закінчується Інтернет і справи кличуть. Шкода, звісно. Особливо тужливо вирушати в таку погоду.
Звуки вогню в хаті, високі двері, великий простір - усе це нагадує львівську квартиру і мою львівську атмосферу. Ясно, що до неї завжди хочеться повертатися знову і знову.
* *
Уберто Еко і Арво Пярт обидвоє мають справу з Середньовіччям. Обидва вони видатні, дуже знакові постаті сучасного мистецтва - Умберто Еко у літературі, а Арво Пярт у музиці. Середньовічизм Пярта не такий очевидний як середньовічна тема в Еко. Але якщо приглянутися ближче... Пярт робить, як на мене, як я про це вже роздумував раніше, певне переосмислення, інтерпретацію Середньовіччя. Критики кажуть, що він мінімаліст. І так є. Він вишукує цей мінімалізм у західноєвропейській, можна так навіть сказати, монастирській музиці, і виносить ці мінімалістичні риси, підкреслює, гіперболізує їх.
Арво заглиблюється в світ Середньовіччя, він його глибоко розуміє, він знає, що пише.
Умберто Еко - постмодерніст і атеїст. Він насміхається з Середньовіччя. Він насміхається з нього у витончений софістикований спосіб. Він вульгаризує його. Він добре знає Середньовіччя, але без заглиблення, без проникнення ним. Він належав до Comitato Italiano per il Controllo delle Affermazioni sulle Pseudoscienze, він сміється з усього, що є святим для Середньовіччя.
Обидва митці враховують та використовують елементи та атмосферу
Середньовіччя у своїх творах, дозволяючи сучасному глядачеві та
слухачеві зануритися в атмосферу тих часів через призму їхнього творчого
бачення. Але ось оце бачення в них кардинально різне. Це на мою скромну думку.
Немає коментарів:
Дописати коментар