Менш як за місяць, а точніше, 14 грудня, моєму блогу виповнюється 11 років. Від цього першого допису пройшло багато часу. Тобто, ментально пройшло. То були ще давні львівські часи. По-своєму безтурботні, по-своєму порожні, по-своєму творчі.
Я роблю багато одруків тут. Бо це така собі вічна чернетка, вічне самовираження, а не всім-вираження, світові-вираження. Так, думки, викладені тут, проходять певний фільтр самоцензури, але все ж, знаючи вузьке коло моїх читачів, я часто не боюся висловити тут щось більш крамольне, більш інтимне, більш новаторське, ніж може хотів би це сказати, скажімо, в ширшому колі слухачів.
Бувало, приходив час, навіть декілька разів, коли мені здавалося, що я більше ніколи тут не писатиму. І напевне такий час ще прийде. Але якось не зараз
Немає коментарів:
Дописати коментар