Засинати зі світлом

Засинати зі світлом, з монотонним шумом міста, електричних пристроїв, підключених до електромереж. Засинати під перешіптування вінчестерів, важких-важких дисків у місті з безліччю приголосних і численними голосними у назвах, тонованими вікнами. як це все виглядало би збоку?
Це був би своєрідний Метрополіс, замкнена система, може, навіть, десь на поверхні океану або в зимній арктиці для більшої замкненості. Метрополіс-фортеця, яка захищає людину від ворожого світу. Метрополіс як місто-в-одному-будинку - гігантському, суперобладнаному, супердосконалому. Місто-механізм, Місто-система. Ультраекономні технології, надкомфорт, наднатуральне середовище.
І все ж тут я би хотів засинати зі світлом, щоб не кидали на мене плямисті тіні транспортні засоби. Я розумію, комусь хочеться цілковитого спокою, і він не може спати з ввімкненим світлом. Отож спокій понад усе. Але я якось навпаки.. Може я просто боюся спокою? Може, мені і спокою не буде що один одному сказати? Може з темноти вирине бездонна порожнеча і цілком заполонить мене? Гірше не заснути зовсім, не проспатись після цієї оргії життя, цього свята сваволі. Підкошений втомою, п’яний від чудес прожитого дня, як мені пошвидше заснути? Адже треба проспатись від втоми, втома - теж гріх, хто любить, той не втомлюється.
Краще, може, засинати пошвидше.
Засинати під ознаки стабільного і змістовного життя електроприладів. Засинати з думкою про метрополіс. Може, краще засинати зі світлом..
Адже засинати зі світлом означає не боятись проснутись у темряві. Адже засинати зі світлом це начхати на ніч. Ніч приходить, відходить, світло горить весь час! Можна зі світлом і зовсім не заснути, а тільки марити.. під потужним світлом мружити очі.. скінченність життя всеодно не дасть тобі спати спокійно..