Tu dormi..

Може й справді давні греки вже все пережили те, що ми переживаємо.

Таки так. Людина не нова.

Але не про все було прийнято говорити.

Про розлуку коханих - так. 

Tu dormi, e 'l dolce sonno 

Ti lusinga con l'ali, aura volante, 

Né mov'ombra già mai tacite piante. 

Io, che non ho riposo, 

Se non quando da' lumi 

Verso torrenti e fiumi, 

Esc'al notturno sol a me gioioso. 

Tu lo splendor degl'argentati rai 

Non rimiri, e tu stai 

Sord'al duol che m'accora; 

Io sent'e veggio ogn'hor l'aura e l'aurora. 

Tu dormi, e non ascolti 

Me che prego e sospiro, e piango e bramo, 

E nell'alto silentio hora ti chiamo. 

Ben ha profond'oblio, 

Filli, sepolt'i tuoi sensi vitali, 

E prov'invano 

De star in te pietà d'alma che more. 

Non è Febo lontano.