Recalling...

Якщо би все твоє життя пройшло за станком якогось конвеєра якогось цеха севен джі, з твого дитинства була би згадка про твої перші полірування сировини, відставання від заданого темпу, доганяння заданого темпу, випереджування заданого темпу, перші звитяги, побитий особистий рекорд. Твої спогади з молодості були би твої другі полірування сировини, твої відставання від заданого темпу, доганяння заданого темпу, випереджування заданого темпу, другі звитяги, побитий особистий рекорд. Твої спогади зі зрілості були би твої зрілі полірування сировини, твої відставання від заданого темпу, доганяння заданого темпу, випереджування заданого темпу, зрілі звитяги, побитий особистий рекорд. Твої спогади зі старості були би твої останні полірування сировини,  відставання від заданого темпу, відставання від заданого темпу, відставання від заданого темпу, останні звитяги, твої особисті рекорди..

Усе б, як бачите, мінялося, неймовірно урізноманітнювалося. Лишався б незмінним лише свисток на обідню перерву. "Час їсти, час відпочити!"

Коли ти прожив таке багате на події життя, то й справді маєш, що згадувати..