*

Дух отримує неймовірну насолоду, коли проривається крізь гущу незнання до світла правди. Правди, істини, сутності... Він ніби продзьобується крізь шкарлупу свого невігластва на свободу. Бо дізнаватися щось нове - це завжди неймовірно і солодко.
Хіба що..
Хіба що щось дух сковує і він лякається нового. Він хоче відгородитися пеленою незнання.
Як часто невігластво є свідомим вибором людини.

Ти сидиш на анестетиках, а потім дивуєшся, що тебе щось сковує, сковує твій дух. Кожен маленький раз, коли совість стукала до тебе, а ти її віданестезував, ти замотував себе пеленою невігластва. І єдине, що тебе рятує від абсолютної темноти тепер, це твої вигадки, фантазії. Щоби бачити хоч щось.