*

Час минає, дерева ростуть. На бульварі, звісно, вони вже всі давно повиростали, і за тридцять років не змінилися. Але по дворах..!

Сьогодні побув трохи вдома. Хоч може маленьку годинку, але побув.

Проніс з собою з церкви, прийшов до хати, розвіялося, розвіяли, розтануло. Прикро.

Тоді, багато років тому, була певність: будуть зміни, гряде революція. І революція грянула, і настала справжня весна.

А сьогодні згадується це все, і думка така зринає: Я побув мить вдома, вдома, якого вже немає і ніколи не буде.

Ще вересень. Ще можна заховатись від дощу під листям дерева

— Мар’ян Довганик (@MaryankoD) September 26, 2016