2013

 Кабачкові деруни до кави. Гарно пасують одне одному. Бо вафлі злітають в ціні, вафлі стали розкішшю там, де можна собі само зарадити із приготуванням чогось смачненького.
Варю кавуновий компот. Запах гарбузовий. Смак кавуновий. Дещо розмитий. Додаю груші, смак стає більш осіннім.
Милуюся останніми променями вересня. І де той передреволюційний безтурботний жовтень. Такий меланхолійний, такий по-поетичному порожній

8 жовтня 2013:

Якби не золотавий чай (у склянці),
Який мене тримає
На цім світі,
Давно б уже
Його покинув я!

----

Сільська ідилія. Парне молоко, а в ногах треться кіт, задоволено муркоче. Сиджу під ласкавим сонцем і мрію.
---
Ходив дивитись, як в Дністрі потоне Сонце..
---
Докія Гуменна - чудова. Саме прочитав короткі оповідання "Діямант" і "Гепі".
Коли мені захочеться Старої України, то я знову візьмуся почитати Докію Гуменну. І там я ту Стару Україну знайду.
---
Сумрій - понурий чоловік...

****

Сумрій - це точно не я тепер. Докія Гуменна так і залишилася для мене неймовірно чуйним, глибоким, таким недооціненим джерелом натхнення, такою чистою візією Старої України. Кота немає, його проганяє своїм гавкотом собака. Він не треться в ногах.

І чаю в житті стало значно-значно менше, зате кава щоденна.