*

Рихтуюся. Пересипаю в коробочку, розписану японськими мотивами, чай. В ній залишилося десятки старих ароматів. А в тих ароматах останні 3 роки життя. Повернення до Львова. Праця в Комісії. Праця в СДМ. Праця в УКУ. У тій коробочці був непальський чай, який собі був купив на Казімєжі в Кракові.
Усі речі стоять на столику. І біля них рюкзак. Завдання - усе скласти в один рюкзак. Нелегке завдання.
Осібно стоять книги. Наполовину недочитаний Августин "Сповідь", прочитана по діагоналі "Дороги дикого серця", почата "Пояснення Божественної Літургії святого Івана Богослова" Кавасили, ну і звісно, Молитвосвол, "Прийдіте Поклонімся", Біблія і Псалтир.

На другому столі - речі, які я маю перевезти до батьків на дачу. Між ним зошит конспектів і заміток з останнього року навчання. А там щось таке з 2015-ого:

У ліщині заплуталося твоє плаття,
Твої ніжні руки намагаються роздушити
                                                        горішок:
"Ти мені не поможеш", - ніжно так
                                                    просиш...

"В лісі гарно так!"

У шипшині заплуталося твоє волосся,
Я обережно розплутую...
Щоби жоден твій золотистий волосок не
зронився намарне на землю.
Я собі цього не пробачу ніколи.