*

Ми нарахували іх десь двадцять.
Я і ще брат, вдивлялися в сузір'я, ті, котрі не поглинула заграва Києва десь там за густим сосновим лісом... Між ними пролітали метеорити, ми говорили про життя, про покликання, про смерть, про дружбу, безконечність Всесвіту і його безконечну порожнечу. І все те слухав Бог. Поміж шуму шелесту лісу, порухів гілля, співу цвіркунів слухав двох своіх дітей, які щиро собі гомоніли під зорепадом..