Кохання і віра

"Справжнє кохання не різниться від релігійного почуття" (Нацуме Сосекі)

Коли я вірю, то хоч і мав нагоду не раз переконатися, я завжди трохи сумніваюсь. Сліпа віра нещира, як і сліпе кохання несправжнє. Я вірю, але з любові. Вірю, бо люблю, адже в будь-який момент може статися, що моя віра даремна. Я не певен, не знаю до кінця, поки не сповниться обітниця.

Мою віру підточують сумніви, як і кохання терпить багато перешкод. Обидві потребують, щоби їх постійно свідчили. Без двох життя недовготривале, а світ втрачає свої барви.

Кохання породжує трепет, схожий на трепет перед Богом, коли наближаєшся до Бога, відчуваєш його святість, чуєш себе недостойним. Справжнє кохання породжує боязнь виявитися недостойним, адже в коханні усе тільки ідеальне. Кохання потребує взаємності, але ж і віра мусить отримувати відповіді. І Бог нам ці відповіді час до часу посилає. Кохання, щоб воно тривало, потребує відваги. Як і віра потребує духовної відваги вірити щодня.

Віра вимагає змінюватися щодня, бути послідовним, справжнім. Кохання так само: не терпить фальші, або ж воно недовговічне, або ж воно несправжнє.

Віра ще багато чим нагадує справжнє кохання. Той, хто коли-небудь по-справжньому кохав, він зрозуміє, що таке справжня віра, і, навпаки, хто вірить завжди зрозуміє, що таке кохання, зуміє сам його пережити. Хто ж не вірить ні в що, той і не здатен кохати.