Пам’ятників радянської епохи в Тернополі залишилося небагато. Серед них і так званий меморіал слави в Старому Парку. 6 погрудь радянським "освободителям", військове кладовище і - вічний вогонь. А ще на вході - монумент Матері "Материнський поклик" - сумний символ цілого покоління материних дітей, які ніколи не знали батька, ціле покоління безхребетних, виховане матусями і вчительками. Нова дерев’яна церква в гуцульському стилі Зарваницької Божої Матері дещо зм’якшила тоталітарно-культову атмосферу парку. Особливої культовості цьому місцю надає "Вічний вогонь" - на вигляд якийсь язичницький олтар на славу війні.
І все ж небагато тернополян знає, що саме цей парк є найстарішим у Тернополі. Закладений ще славного, багатого на події 1861 року в австрійські і міжвоєнні часи це було чудове місце відпочинку, нині, якби збереглося старе планування, такий парк нагадував би Єзуїтський парк перед Університетом у Львові.
Та найцікавіше сталося 1896 року. Саме тоді було насипано курган вчесть 300-ліття Берестейської унії. Це був цілком український пам’ятник у наскрізь єврейсько-польському місті, таких українських місць в Тернополі в ті часи було зовсім небагато.
І все ж, зі знищенням старого міста і безслідного зникнення його корінних мешканців, старі історії забулися. Прийшли нові порядки, на кістках замордованих збудували "Острів кохання", а на святому для всіх греко-католиків місці спорудили жертовник війни.
Тернополю як начебто свідомому місту давно пора позбутися символів, які возвеличують ганебну радянску епоху. Імперія будувалася не територіально, не економічно, і не тільки етнічно, а передусім вона будувалася в душах, прагнула залізти кожній людині в саму серцевину, сам корінь. Це треба викорінювати безоглядно без зайвих сентиментів. Ніяких Танцоровів, Живовів, Карпенків і так далі. Коли в Тернополі замінять вічний вогонь на курган Берестейської унії, замість кагебістів 9 травня, там збиратимуться греко-католики і правитиметься служба Богові, а не мамоні.
Немає коментарів:
Дописати коментар