Шевченко в граніті

Я хочу стояти на чомусь твердому і постійному. Здатному перенести всі бурі і негоди і не захитатися. Відчувати поруч силу і міць, а сила, як відомо, за правдою. Коли я ослабну, то хотів би на щось опертися, комусь довіритись, перебороти втому в затишку, знову набратися сили і ставати до боротьби. Яке ж це щастя, що я з м'якого тіла - кісток, шкіри, м'язів і кишок, - тепер маю на кого опертись, щоб, як він, штовхати непосильний тягар поступу, пліч-о-пліч з тими, хто готовий стояти на твердому.