Лангольєри

 Мені було мало подивитися фільм напередодні ще двічі (до кількох разів, коли я вже його дивився ще роки тому), і я вирішив прослухати ще аудіокнигу.

Екранізація напрочуд близька до тексту, хоча є декілька суттєвих відмінностей. Радше, недостач екранізації.

Наприклад, в екранізації нічого немає про матір містера Тумі, так само як немає пасажира "із чорною борідкою", який проспав геть усю історію.

Відгук залишив на Goodreads:

Одна з найцікавіших історій про подорож у часі і філософських осмислень часу як такого.
Можливо, персонажі, сюжет не надто старанно промальовані, але сам задум дуже цікавий.

У повісті гарно видно співпрацю двох джерел знання: містичного і раціонального. Містичне уособлює сліпа дівчинка, тоді як раціональне, тобто наукове і дедуктивне - письменник і автор детективних романів. Щоби героям повісті вибратися із халепи, потрібно користати як з наукового знання, так і з містичного.

Як і слід було очікувати від гарної книжки, автор не дає відповіді на усі запитання. Він дає загадки, але розгадки вустами своїх героїв він представляє лише деякі.
Чи значить, що містер Тумі справді володів унікальним знанням про Лангоньєрів, чи те, що сталося відбулося через те, що він летів з іншими персонажами тим самим літаком?
Чому все ж зникли тіла людей, а годинники і прикраси залишилися?
Ще багато питань, можна буде поруздумати зараз за бочечкою квасу.

  Бочечка квасу вже розпечатана. Сьогодні дослухав ще одну книгу Стівена Кінга. І хочу ще і ще. Адже Кінг - це Марк Твен сучасності, тобто американська література як є. Стівен Кінг дуже американський.