*

 Торішнього серпня 1830 року Шопен здійснює подорож до Потужина до Титуса Войцеховського. Це велика подорож — через Люблін, до околиць Грубешова, де розташовується маєток Титуса. Сама дорога та перебування в любельському селі залишають у душі молодого артиста незабутнє враження. Ця околиця, що нагадує українські степи, мала залишитися в пам'яті Шопена: деякі ноктюрни його змушують уявити собі нескінченну рівнину, що дрімає в місячному блиску. У цьому степу чути дихання Чорного моря — могутнє та спокійне. На величезних бурякових полях (Титус — піонер цукроваріння) настав час «перебирання» буряків. Сезонних працівників привозять на поля на величезних возах. Населення тут уже українське. Дівчата, повертаючись із роботи, заводять типові «бурякові» пісні. Їхню луну ми чуємо в «Ноктюрні соль мінор», опус 15, № 3.