*

Кьольн.. Прекрасний Кьольн. Мультукультурний і мультимовний потяг з Дуйсбургу, ми виходимо в центрі і бачимо цей високий величний неоготичний храм, що почорнів від місцевого вугілля.
Вокзал під накриттям, як у Львові. І неоготичний костел. Теж як у Львові. Але у Кьольні його видно просто з вокзалу. Це неймовірне видовище, що дає відчуття гармонійного поєднання сучасного і старовинного під соусом еклектики і модерну кінця 19 століття..
Теплі спогади про Кьольн мені навіяв фільм "Автобан". А ще думки про мотиви творити добро..
Бо, як каже Ентоні Демелло, під нашим бажанням творити добро завжди стоїть егоїзм.
Спочатку я хотів не погодитися з отцем Ентоні. Все таки, подумав я, є очевидні випадки альтруїзму.
Насправді, якщо копати глибше,то отець Ентоні правий.
Абсолютне добро для людини може їй дати тільки Господь Бог. У випадку грішної людини, а всі люди грішні, тільки Ісус Христос.
Тобто, тільки Ісус є нашим справжнім добродієм.
І якого масштабу одна людина не зробила добра іншій людині, без Ісуса, воно не має значення, тому що тільки в Ньому є спасіння. Він заплатив за усіх нас найвищу ціну.
Отож, роблячи милостиню, ми більше допомагаємо собі, ніж ближньому. Ми сповняємо заповідь любові, дбаючи один про одного. Але милостиня має сенс для нас, коли ми робимо це не гордячись цим. Тобто, коли права рука не знає, що робить ліва.
Тому, образно кажучи, щоби милостиня, яку робить людина, їй зараховувалася, людина повинна стати такою собі машиною добра. Автоматом, який працює тільки для добра, навіть не усвідомлюючи цього. Це і є блаженство і праведність, дотримання чистого наміру.
Інакше кажучи, посудиною. Чи інструментом Божим..
Всяке марнославство чи честолюбність зводять користь від наших добрих вчинків до нуля.
Подумайте над таким. Чи можливо чинити добро без марнославства і честолюбності, не пізнавши Христа?