Кімната зі старими обоями. За кілька місяців мав початися ремонт. І тоді ж мала початися помаранчева революція. Петро почав обписувати стіну всякими філософськими термінами. Написав щось таке як ойкос, ойкумена, екологія, економіка.. Хе, то так на нього впливав УКУ.
Я освоював Gnome - графічне середовище Лінукса, зробив собі напівпрозорими панель і консоль, прибрав з робочого столу усі піктограми і поставив фон - мультяшне нічне місто і Місяць на півкартини, осріблює забруковану вулицю. (О, таку картинку, тільки насправді, я потім матиму через чотири роки у Львові :))
І над тим всім музика Грицька Чубая. Однаково гожа для вечора з чаєм і для ранкової пробіжки.
"Ти не маєш довкола
свічадонька жодного...
...
гербарій
що його назбирали
вітер і ти
вітер і ти"
Відтоді Грицько Чубай став моїм улюбленим поетом, а збірка його віршів стала першою книгою, яку я взяв в дитячій обласній бібліотеці..
Цікаво, що все-таки найбільший вплив мала на нас з Богдано музика "Кому вниз". Але Чубай - то була лірична версія..)
Про цей вірш Чубая я тоді ще не знав. Я відкрив його потім
Я знаю що вам це не до вподоби що
я вища од вас і назавтра ви нашлете
на мене бульдозери і знову вирвете
мене з корінням або ж акуратно
підстрижете під лінійку і щогодини
дбайливо поливатимете водою із крану
А я тоді без’язико мовчатиму як і оті
мої газонні цивілізовані родичі бо
я просто трава і я не про себе
прийшла вам нагадувати бо ви не тільки
мене одну забули я прийшла вам нагадати
що ви все-таки люди і що ви також
повинні щодня рости
я трава
Емм.. люди! Ми ростимо щодня? Ніхто ж нас наче не обрізає.. Здебільшого..
Люди, треба рости щодня..
Немає коментарів:
Дописати коментар