Часто доводилося зустрічати людей, схожих зовнішньо, але ніяким чином не пов’язаних родинними зв’язками.
На перший погляд не пов’язаними. Фізичну схожість можна пояснити лише спорідненістю, і навіть якщо це спорідненість аж у якомусь 20-ому чи 30-ому коліні.
Мені досі ввижаються мої співробітники з офісу СДМ. Вчора на конференції СУА була дівчина, яку так і хотілося назвати Зосею.
- Зошя, як ші маш?
Так багато подібних людей. Але, чомусь, мені найбільше схожостей вдається помічати саме у жіночої половинки людства.
Колись у одного батька було багато дочок. Він повіддавав усіх заміж, і вони роз’їхалися по незаселених просторах - в місця, де було більше землі, лісів для полювання. Навіть якщо це було за 1000 кілометрів від дому...
Або якась людська порода просувалася покоління за поколінням у якомусь напрямку і там спинилася, і тепер є дві Зосі - одна в Кракові, друга - у Львові.
Немає коментарів:
Дописати коментар