*

 Змішані такі почуття від "Парижа ХХ століття" Жюля Верна.. Якось напишу відгук на ґудрідс, а поки що хіба думаю про самого автора. У кожному його творі відчувається проникливий енциклопедизм. У "П'ятнадцятирічному капітані" всеосяжні знання з географії, у "Таємничому острові" цілі пласти знань з багатьох наук, але головне - з самозарадності, у "Парижі ХХ століття" просто тобі енциклопедія французької літератури. Дуже несподівано побачити Жюль Верна палким любителем філології. У "20 тисяч льє під водою" довжелезні описи іхтіофауни і океанічної флори.

Але що мене завжди найбільше цікавило у цьому останньому романі - це постать капітана Немо. Самотнього генія, відлюдька, але всебічно розвинену людину, котра випереджає свій час і котрій просто не має місця у сучасному йому світі.

Хтозна, може у капітані Немо є трішки від самого Жюль Верна. Адже у "Парижі ХХ століття" вчуваються такі нотки ненависті і нарікання на тенденції світу.

А може то просто відгомін романтизму. Є над чим подумати.

Капітан Немо, Фантомас і Шерлок із "Елементарно".. Хм