*

 День празний, широкий, небесний, натхненний. Пізній вечір неясний, неспокійний, мінливий.

У дні кується слово, вечорами воно чахне, глухне без відлуння.

Після заходу Сонця, хай схованого за гущею хмар, розчиняються у нещадній утомі всі дневі починання. Бо втома ця не від довершеності дня, а від розбитих на нього сподівань.

Після кожного поринання в сон, яке солодке і манливе, пробудження порожнє і позбавлене сенсу.

Може трапляється це хвилями, а може це також наслідок загальної і всеохопної втоми. Може і це перейде

А може треба більше молитися