У подружніх стосунках замість формули: "Я дарую тобі, очікуючи, що ти даруватимеш мені у відповідь", потрібно прийти до формули, що має чотири вектори:
я отримую задоволення, тому що дарую тобі;
я тішуся, тому що маю можливість тобі подарувати;
я тішуся, що ти отримала цей дар;
я тішуся, що ти задоволена, що ти отримала цей дар;
У першій формулі ми ставимося до коханої людини як до власне партнера. Наче бізнес-партнера. Здавалося би, справедливий паритет. Але коли я дарую, я очікую, що мені подарують у відповідь. Коли я не отримую дару у відповідь, я незадоволений. Коли я отримую дар у відповідь, то хоч і задоволений, але сприймаю це як належне. Ти подарувала мені, тому що мусіла.. Це й так мені належало.
Шлюб дуже відрізняється від бізнес-партнерства. Я є з партнером доти, доки він приносить мені вигоду, або іншими словами задоволення. Якщо мій партнер перестає мене задовільняти, як розриваю з ним стосунки і шукаю іншого партнера.
У шлюбі двоє людей поєднують свої життя навіки. Якщо хтось з подружжя падає, то той інший бере на себе його тягар. Це - щоби рухатися разом вперед.
Немає коментарів:
Дописати коментар