*

Хiба це не марновiрство? Вбачати у дописах iнших людей в соцмережах якiсь знаки, якiсь мiжрядковi затаєнi записи? Хiба це не нагадує те французьке кiно з Одрi Тату "Любить, не любить?"
Це як вбачати у дивацтвах рутинного життя знаки богiв, попередження Фатуму, це марновiрство, блукання лабiринтом власних фантазiй i домислiв, якi живляться випадковими збiгами, звичайними спiвпадiннями..

Щоби протверезити людину, потрiбен хтось зi здоровим незаангажованим поглядом. Та чи такi є, якщо скiльки людей блукають своїми лабiринтами власного досвiду, хибних висновкiв, якi вони з нього зробили, i власного марновiрства та побоювань?