*

Публічність має свої переваги і недоліки. З одного боку, нам хочеться, щоби наші думки не залищалися наодинці з нами. Нам хочеться донести їх до людей, до багатьох людей, до широкого кола читачів. Це ж так прикольно, коли будь-хто, часом й випадково, може зайти на твій блог і тебе читати.. Знайде щось цікаве для себе, може, навіть, тебе зрозуміє. А може, як досконалий (за наративною герменевтикою, "уявний читач") читач, відчитає для себе більше, ніж ти сам вкладаєш сенсу.. А з іншого боку, звісно, щонайприродніше, нікому не подобаються сумні пісні. Нікому не хочеться сумних пісень. Мені, власне, й самому їх не хочеться.. Але хіба я маю право ділитися тільки радісним. Який я тоді буду необ'єктивний, однобокий. Як я тоді викривлюватиму дійсність..