*

«Отче, – говорив мені один юнак (і де то він тепер?), здібний студент університету, – ваші слова примусили мене задуматися. Ви сказали, що я – син Божий! І одного разу, на вулиці, мене так і простромило – я відчув себе несказанно гордим: я – син Божий!»

Ні хвилини не коливаючись, я порадив йому пестувати в собі цю «гординю». (Хосемарія Ескріва)

Чим людина самопевна? У чому вона самовпевнена? Якби ж то знати.. Одна моя подруга колись написала: "Косметика, прикраси і шикарний одяг жінки рівнопропорційні її порожнечі у душі". Чи та фраза звучала навіть так: "Чим нещасніша всередині жінка, тим впевненіша вона повинна виглядати". Що можна сказати про наюджених піжонів у дорогих костюмах без смаку? Вони такі самі порожні. А радше підлі незрілі боягузи, а цю свою "урочистість" без смаку їм нав’язали їхні мамусі - вони ж бо мамині синочки - тому що компенсувати невпевненість в собі ціною одягу - це все ж більше жіноча, ніж чоловіча риса.
На чому тримається гордість самовпевненої людини? Гордість, що тримається на ідолові, завжди можна відрізнити від впевненості, яка тримається на Бозі. Тому що той, хто знає, що він Син Божий і гордий з цього, також знає, чого це коштує кожного дня. Хіба Ісус не каже тим, котрі хочуть сидіти по правиці від нього: "Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь?"
Оця "гординя" - і Ескріва недарма взяв її у лапки - це абсолютна протилежність гордині, що будуються на ідолах. Це впевненість, породжена надією. Надією, котра "ніколи не осоромить". Хіба можна надіятись, будучи гордим?
Це абсолютна протилежність гордому поглядові, відкиненню іншої людини, погорді, зневазі, пихатості, марнославству.
Бути "гордим" Христом - це страждати разом з Христом, йти Його шляхом, брати на себе Його долю. Це не "гордість" у її спотвореному розумінні. Тут краще підійде слово гідність. Гідність людини, усиновленої Богом, яку ми потверджуємо у щоденному ретельному і відданому наслідування Ісуса, цілковито ставши невільником любові, яку Він проповідував.
Бути невільником любові означає любити безконечно, як Він любить.
Тоді, коли ми стаємо з ним одним цілим, тоді ми можемо піднестися до гідності називатися Божим сином.