уривки

Ввечері перед святами стає тут так дико.. Трамваї ходять з великим інтервалом, переповнені вщерть, а на зупинках вештаються якісь п’яниці, чи то наркомани.
Це такі, як з татової розповіді:
"Знаєш, де опиняються ті, хто не хоче підкорятися системі?! На смітнику!"
Життя важке, що тут скажеш.
Життя важке, коли не почуваєшся любленим. Коли втрачаєш відчуття потрібності.
11 хвилин на зупинці "Дворцова", 7 на зупинці "Страдом".
Маленька жовта кнопка під таблом графіку. Пані заговорила і розвіяла мертвотну моторошну тишу вечора передвеликоднього тижня.

"За шєдєм мінут ..., керунек Червоні Маки".

Налюднений трамвай, де сидять місцеві неадеквати, а вкінці живо і яскраво теревенять українці. "Львів", "Зі Львова", "Львівський"...
Цікаво, скільки відсотків їх розуміє...
Трамвай мандрує додому, а мої думки кудись на Захід..

*

Ми чекаємо на свою каву. Я замовив "Кульчицького". 22 гривні. Іванко платить. Марічка намагається вгамувати свого Петруся. Поки готується кава, є час роздивитися.

Люди тут заходять часто. Кафе на площі Ринок, цікаве, незвичне.. Для любителів гострих відчуттів можна посидіти в "копальнях". Хтось може витримати й годину такої психоделіки, а мене вистачило на 5 хвилин.

Одна пара сиділа біля вікна. Пара чи просто чоловік і просто жінка. Вони сиділи один навпроти одного, і, здається, не було жодних сумнівів, що вони люди близькі. Ось чоловік, здається, просить рахунок і платить за двох.
За весь вечір вони не промовили один до одного жодного слова, не зустрілися поглядом, часто задивлялися у вікні на випадкових подорожніх, які спішили вулицею Руською кудись у вечірній метушні.
Хіба є сенс у такій зустрічі? Може вони просто хотіли зігрітися?

*

Попри важке життя, виснажливу працю, яка сковує людину, не дає їй дихати вільно, те, чи прикутий, знеможений дух, залежить тільки від самої людини.
В найтрудніші часи у найтривалішій неволі люди не втрачали надії, визволялися піснею і завжди дивилися на небо, бо знали, що їх там чекають.

Скільки поколінь чекали укоханої волі... А тепер, хто дозволяє поневолювати себе добровільно?

Ми ще не завершили те, що розпочали наші діди..

щоб помстити ганьбу неволі, потоптану честь, глум катів Твоїх, свята Україно..