Сьогодні мені знову так сильно закортіло на пластовий табір.
Впоряд, наказ ч... Писар зачитує наказ. Є завжди гарна нагода комунікувати для коменданта. Писар зачитує розпорядок. Писар завжди такий влучний, такий чіткий.
Щирі обговорення при вогнику. Усі обговорюють все.
"В Пласті росте новий люд".
Комендантський алярм замість королівської ночі.
Потім абстрагуюся від усього. Здається, прочитаєш кілька книг з психології, і ти став багато розуміти, але потім вертаєшся до свого старого доброго - для кожної окремої людини потрібно писати окрему психологію зі всіма її розділами і відгалуженнями.
І буде Бертран Рассел, і буде розділ "Католицька філософія", і народиться вже може казка.
Настрій десь відповідає погоді - втомлений, прибитий насиченим днем.
Цей одвічний ворог - втома - який ламає нам плани і обрубує крила, який постійно хитрує між справжнім виснаженням і лінивством - і попробуй зрозуміти, попробуй вгодити їй, втомі!
Сьогодні був один із тих безплідних днів, чи радше малоплідних. В сутінках добряче отримав по носі.. від гілки! Зась ходити садовими стежками у темряві.
Зараз вечірньої ватри для доброго сну.
Під звуки Kageroh Kitaro і цвіркуна. Так, цвіркуни, коороґі - це дуже японські звірятка. Так багато про них в середньовічних танках і хокку..
Прокидаєшся, відчиняєш двері, знову липове повітря. Десь згори солодкий запах, але не такий як вчора і позавчора, а вологий, пермішаний із вчорашньою грозою.
Уночі нічого не сталося, про це всі пишуть з радістю і гумором. Хех, дотепники світу цього. Здається, так багато розчарованих людей?
Ранішня вправа із ходіння по камінцях. Я наче на морському дні
А інший поет природи колись написав: La mer est tout! Elle couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et amour.
La mer est tout! Elle
couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et
sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent
frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une
surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et
amour.
La mer est tout! Elle
couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et
sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent
frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une
surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et
amour.
La mer est tout! Elle
couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et
sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent
frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une
surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et
amour.
La mer est tout! Elle
couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et
sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent
frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une
surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et
amour.
La mer est tout! Elle
couvre les sept dixièmes du globe terrestre. Son souffle est pur et
sain. C'est l'immense désert où l'homme n'est jamais seul, car il sent
frémir la vie à ses côtés. La mer n'est que le véhicule d'une
surnaturelle et prodigieuse existence; elle n'est que mouvement et
amour.
Гроза стихла. Виглянув місяць, настала така блаженна тиша, огорнена свіжістю і спокоєм. Всі коти й собаки стали значно дружелюбніші, разом з сонним погавкуванням десь далеко на іншій горі чути струшування вітром капель з каштану і, може, тихі котячі кроки, які за інших обставин не були б чутні, але зараз пісок на дорозі мокрий.. це резонатор, як сніг в місячну ніч.
Сьогодні ввечері було трохи меланхолії. Прочинив вікно, щоби трохи й стіна троянд-бурбонів послухала. Що можна запропонувати колюччі з ніжністю як не меланхолії з елегантністю?
Змішані такі почуття від "Парижа ХХ століття" Жюля Верна.. Якось напишу відгук на ґудрідс, а поки що хіба думаю про самого автора. У кожному його творі відчувається проникливий енциклопедизм. У "П'ятнадцятирічному капітані" всеосяжні знання з географії, у "Таємничому острові" цілі пласти знань з багатьох наук, але головне - з самозарадності, у "Парижі ХХ століття" просто тобі енциклопедія французької літератури. Дуже несподівано побачити Жюль Верна палким любителем філології. У "20 тисяч льє під водою" довжелезні описи іхтіофауни і океанічної флори.
Але що мене завжди найбільше цікавило у цьому останньому романі - це постать капітана Немо. Самотнього генія, відлюдька, але всебічно розвинену людину, котра випереджає свій час і котрій просто не має місця у сучасному йому світі.
Хтозна, може у капітані Немо є трішки від самого Жюль Верна. Адже у "Парижі ХХ століття" вчуваються такі нотки ненависті і нарікання на тенденції світу.
А може то просто відгомін романтизму. Є над чим подумати.
Капітан Немо, Фантомас і Шерлок із "Елементарно".. Хм
