*

Сядеш на ровер,

хай собі їде

...

Коли керує світом осінь

мені удома не сидиться.

Візьму в дорогу собі замість води мате. 30 kilometres on bike a day keeps a doctor away.

*

 То може не варто все читати підряд, по порядку? Може щось і пропустити можна, пройти по діагоналі,прочитати над рядками - ну, те що ненаписане, а саме напрошується. Звик читати все від корінця до торця. Раз узяв "до руки" книгу, тобто відкрив її у переглядачі документів, то вже мусиш усе перечитати.

Хочеться об'ємно, але й ґрунтовно. Просто якась велика гора К2 інформації, гігантська. Всерівно все не вкладеться в голові, ясно, але вималюється якась summae знань. Підсумок прочитаного. Який, так, всерівно буде складатися із окремих деталей і дрібку філософських узагальнень - саме те, що потрібно для тексту прози. Якийсь окремий вимір - твій текст - це не підсвідомість, ні. Це "з глибин поетичної творчості" - відкриваєш отой ТЕКСТ, і звідти уже записуєш. Тобто, воно саме тобі під руки лізе. Тільки встигай задрукувати.

*

Бути християнином означає, – як сказано в одному з найбільш ранніх християнських текстів, що дійшов до нас, – «жити життям недільним». Інший текст епохи мучеників говорить: «Ми не можемо жити, не святкуючи День Господній».

Брати участь у літургії – означає розірвати коло рутини й марноти нашого повсякденного життя, замислитися над тим, що є суттєвим для нашого життя (was wesentlich für unser Leben), що складає його основу та підтримує його.

Недільна Євхаристія потрібна, щоб зрозуміти, у чому сенс нашого життя і для чого ми живемо.

Вальтер Каспер, Таїнство єдності

*

 Мати два ранки, дві кави, якщо мати сієсту.

 Наново пробудитися того ж дня, подарувати собі ще один шанс на досконалий день

*

 

*

Хочу розуміти краще життя. Колись чи то не виникало такої потреби, чи то не було сміливості питати про все, взнавати, чому речі є такими, як є. Чи може здавалося, що все зрозуміло, а тепер багато речей не зрозуміло.

Коли я не розумію котрийсь із фільмів, як от Belle de jour, то є надія знайти в ютубі коментар, критику. Якийсь лисий дядько з борідкою мені роз'яснить, до чого все це було, цих дві години відео. Я маю надію знайти для себе задовільну відповідь, можливо одну із випадаючого списку, можливо якийсь синтез кількох ідей.

Але коли саме життя відкриває ще якийсь свій аспект, який я не можу пояснити, з чого мені почати його трактувати?

*

Зеніт травня, дивуєшся, як весна ще запізнюється. Дерева ще не в повні. Кольори ще такі молодо-зелені, природа так бариться, упадає знову в минуле, заграє із зимою. Все це так не по-сучасному.

Вона не вкладається у наші графіки, не виконує план, порвала усі дедлайни.

Ми б не дивилися просто так, якби могли щось змінити, не стояли, склавши руки, ми би обов'язково їй допомогли, якщо не можемо її звільнити з роботи. Адже наш життєвий ритм вимагає чіткого виконання, головне - вчасного виконання.

Яка була би з нас користь, як би ми робили так, як цьогорічна весна. Ні, ми наділені відповідальністю, наша професійна компетентність цього б не дозволила.

Здається ота сама всемогутня природа мала би розуміти дорогоцінність часу, але поводиться так, ніби того часу у неї - вічність