*

 То може не варто все читати підряд, по порядку? Може щось і пропустити можна, пройти по діагоналі,прочитати над рядками - ну, те що ненаписане, а саме напрошується. Звик читати все від корінця до торця. Раз узяв "до руки" книгу, тобто відкрив її у переглядачі документів, то вже мусиш усе перечитати.

Хочеться об'ємно, але й ґрунтовно. Просто якась велика гора К2 інформації, гігантська. Всерівно все не вкладеться в голові, ясно, але вималюється якась summae знань. Підсумок прочитаного. Який, так, всерівно буде складатися із окремих деталей і дрібку філософських узагальнень - саме те, що потрібно для тексту прози. Якийсь окремий вимір - твій текст - це не підсвідомість, ні. Це "з глибин поетичної творчості" - відкриваєш отой ТЕКСТ, і звідти уже записуєш. Тобто, воно саме тобі під руки лізе. Тільки встигай задрукувати.