*

Одна пiсня Дорз менi здавалася завжди особливо мiстичною. Колись я неправильно розумiв її назву. Менi вчувалося you've lost little girl замiсть you're lost little girl.
Звiсно, тепер, коли я розумiю кожне слово в цiй пiснi, менi вона зовсiм не здається мiстичною.. З новим заголовком менi значно легше засинати. Значно краще думати, що хтось сам по собi lost, нiж ти когось lost...

*

Якщо темрява - це просто вiдсутнiсть свiтла, то чого боятися?

Вона сама нiчого не робить. Вона просто iснує, тому що iснує свiтло. Вона iснує там, де немає свiтла.

Хто намагається нам видати темряву за свiтло? Хто називає себе "найбiльш просвiтленим". Якби не обман, людина нiколи би не вибрала йти на темряву. Природньо йти на свiтло.

Якщо темрява - це просто вiдсутнiсть свiтла, хiба треба боятися?

*

Пiсля того, як я почав довше спати, мозок знову став ледачим i почав моделювати складнi i заплутанi сни. Вiн це робить для того, щоби я хотiв їх дивитися щоразу довше й довше, тому що вони стають щораз цiкавiшими.
Вся облуда у тому, що я бачу тiльки результат творення, але не включаюся у процес. Тобто, звiсно, включаюся - включається мiй мозок - але творiння залишається чистою есенцiєю, свiтом iдей, потусторонньою дiйснiстю, яку нiхто не зможе зi мною роздiлити. У цьому ледачiсть. Потрiбно прикласти зусилля, щоби наче витесати iз брили скульптуру..
Сьогоднi вночi у снi я вернувся в часi на початок 2015-ого. Маючи конкретну вiзiю прийдешнього життя i великий досвiд, що прийшов згодом, я мав шанс знову прожити цих три роки.. Звicно, пiсля прочитання "Тлумачення сновидiнь" Фройда, жоден сон вже не є просто маренням. Я розумiю, що вплив на такий сюжет мав нещодавньо побачений допис у Фейсбуцi: "Щоби ви обрали: попасти на 15 рокiв вперед i мати на своєму рахунку мiльйони доларiв чи вернутися на 10 рокiв назад з досвiдом i пам'яттю, якi ви маєте?" Подумки я вибрав другий варiант.

*

He'll look at me and smile
I'll understand
And in a little while
He'll take my hand
And though it seems absurd
I know we both won't say a word...

*

Хм.. звернiть увагу на другу мапу..)

*

Вчора у Княжичах був перший натяк на сніг. Той сніг віщував щось невідтворотнє, щось прийдешнє, чого не можна буде уникнути.
Зима..
Зима буде.
Будемо тішитися, ще поки нас не дуже замітає.

*

Сьогодні і вчора пройшовся Тернополем і Львовом. Пройшло всього два місяці, відколи я в Києві, а таке враження, ніби два роки. Все те що було звичним у моїх двох містах стало раптом таким далеким і давнім.. І разом з тим, як не парадоксально, таким дорогим серцю..