*

а вже пора б іти,
а вже пора б рушати,

на дах каплиці насуваються зірки...
погомони ще трошки... 

(квітень 2010)

Адвентовий час добігає кінця. Що я принесу дитятку Ісуса, коли разом із мудрецями мандруватиму до Вифлеєму? Чи стану зіркою, яка світитиме іншим у темряві цього мінливого й хиткого світу.

Так багато, о християни, уроків, що сяють із Вифлеємського гроту! О, як же повинні горіти наші серця любов’ю до того, хто з такою ніжністю став тілом заради нас! О, як ми повинні горіти бажанням привести весь світ до цієї скромної печери, пристановища Царя царів, більшого за будь-який світський палац, бо це престол і оселя Бога! Просімо цю Божественну дитину, щоб зодягнула нас у смиренність, бо лише за допомогою цієї чесноти ми зможемо відчути повноту цієї таємниці Божественної ніжності. (Падре Піо)