*

Ось гнів, підкочується до горла, збирається з усієї гіркоти якогось епізодичного пережитку. Ось зараз ти зі злобою дивишся на своїх братів, шукаєш нагоди вколоти.. Думаєш в серці своєму: Скажу йому так, відповім різько, мовчатиму на його слово.. Чому отці-духівники, преподобні сестри такі привітні до нього?
Чекай. Випий кави, нехай гаряча рідина трішки приведе тебе до тями. Втома дня нехай не вдаряє тобі в мозок.
Як я можу гніватися на брата свого? Як я можу його осуджувати? Як можу думати, щоби відвернутися від нього, спалити мости, образити його?
Хіба ж я буду ворожіший до брата свого, як отці-духівники і преподобні сестри?
Та ж як ми собі жартували разом, як він мене виручав у скруті, як питався мене про життя, як довіряв мені?
Хвилеві настрої... Якщо це хімія. То хімія може їх долати. Якась гаряча кава, уявіть собі, гарячий шоколад..